у кампанії «Примусова праця на імперських будовах: Ладозький канал (1704–1725)»
Перекладання утримання мобілізованих на самих підданих: відправлені на імперські будови козаки залишалися без постачання і «великої зазнають нужди від голоду, не маючи ні для себе харчів, ні стацій зимових, ні для коней корму»[1]. Робітників для казенних будов цар приписував просто «взяти з України, тих міст, які у вас відомі»[1], а на самих роботах люди гинули «від непосильної праці, голоду й важкого клімату»[2].