у кампанії «Ліквідація інституту гетьманства та Друга Малоросійська колегія (1764)»
Остаточне знищення посади лідера автономії: після вимушеного зречення Розумовського указ Катерини II від 10 листопада 1764 року передав владу Малоросійській колегії, а її президентові приписувалося діяти «з владою губернаторською, себто як особливий повірений наш»[1]. Настановлення Катерини II генерал-прокуророві Вяземському (1764) формулювало мету відкрито: «коли ж у Малоросії гетьмана не буде, то належить старатися, щоб вік та ім'я гетьманів зникло»[2].