у кампанії «Емський указ і тотальна цензура (1876–1887)»
Послаблення, що насправді було вибором між двома чужими орфографіями: перегляд 1881 року дозволив друкувати словники, але «за умови друкування їх з дотриманням загальноросійського правопису або правопису, що вживався в Малоросії не пізніше XVIII ст.»[1]. Тобто допускалися або орфографія метрополії, або архаїчна - сучасна українська не допускалася в жодному вигляді. Тим самим документом сценічні тексти до нот дозволили друкувати лише «за умови загальноприйнятого російського правопису», а вистави українською поставили в залежність від дозволу адміністрації: «драматичні п'єси, сцени і куплети малоруським наріччям... можуть виконуватися на сцені, щоразу, однак, з особливого дозволу генерал-губернаторів, а в місцевостях, не підпорядкованих генерал-губернаторам, - з дозволу губернаторів»[1].