| ID | Назва |
|---|---|
| T0115.001 | Зміна абетки рідної мови |
| T0115.002 | Фольклоризація рідної культури |
| T0115.003 | Культурний шовінізм |
У межах культурної асиміляції агресори можуть примусово змінювати графічну основу (абетку) мови місцевого населення. Переведення писемності корінного народу на абетку метрополії штучно відтинає нові покоління від масиву раніше виданої національної літератури, історичних документів і культурної спадщини, водночас полегшуючи процес мовної уніфікації та створюючи хибне враження неписьменності й безписемності до приходу колонізаторів.
Послаблення, що насправді було вибором між двома чужими орфографіями: перегляд 1881 року дозволив друкувати словники, але «за умови друкування їх з дотриманням загальноросійського правопису або правопису, що вживався в Малоросії не пізніше XVIII ст.»[1]. Тобто допускалися або орфографія метрополії, або архаїчна - сучасна українська не допускалася в жодному вигляді. Тим самим документом сценічні тексти до нот дозволили друкувати лише «за умови загальноприйнятого російського правопису», а вистави українською поставили в залежність від дозволу адміністрації: «драматичні п'єси, сцени і куплети малоруським наріччям... можуть виконуватися на сцені, щоразу, однак, з особливого дозволу генерал-губернаторів, а в місцевостях, не підпорядкованих генерал-губернаторам, - з дозволу губернаторів»[1].