у кампанії «Емський указ і тотальна цензура (1876–1887)»
Театр заборонено не як репертуар, а як інституцію: третім пунктом перегляду 1881 року приписано «цілковито заборонити влаштування спеціально малоруського театру і формування труп для виконання п'єс і сцен виключно малоруським наріччям»[1]. Окремі п'єси при цьому дозволялися - з дозволу адміністрації на кожну постановку. Заборона била не по тексту, а по можливості існування постійного колективу: грати іноді можна, бути українським театром не можна. Доповідь із цим пунктом подав міністр внутрішніх справ Ігнатьєв, соізволення імператора надійшло 8 жовтня 1881 року[1].