у кампанії «Столипінські репресії та масове виселення (1906–1914)»
Економічне видавлювання селян на імперський фронтир під виглядом вільного вибору: «впродовж 1906—12 з України до Азіатської Росії виїхало бл. 1 млн осіб. Найбільше переселенців прибуло з Лівобережної України, селянство якої страждало від малоземелля»[1]; землі й кредиту вдома було не отримати, тоді як «Низькі ціни на землю за Уралом, заохочувальні урядові кредити… приваблювали бідне селянство та спонукали його до міграції»[1] – державний примус маскувався під добровільне переселення.