Столипінські репресії та масове виселення (1906–1914)
Придушення протестів та аграрна реформа, що економічно видавлювала українських селян із рідних земель: «Переселенський рух набув великого розмаху і впродовж 1906—12 з України до Азіатської Росії виїхало бл. 1 млн осіб… Більшість мігрантів становили безземельні і малоземельні селяни (67%)»[1] – майже чверть переселенців, не закріпившись, повернулася назад.
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби | 1 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Реалізовані процедури
Економічне видавлювання селян на імперський фронтир під виглядом вільного вибору: «впродовж 1906—12 з України до Азіатської Росії виїхало бл. 1 млн осіб. Найбільше переселенців прибуло з Лівобережної України, селянство якої страждало від малоземелля»[1]; землі й кредиту вдома було не отримати, тоді як «Низькі ціни на землю за Уралом, заохочувальні урядові кредити… приваблювали бідне селянство та спонукали його до міграції»[1] – державний примус маскувався під добровільне переселення.
Силове придушення протестів і репресивні заходи проти національної самоорганізації того ж періоду: столипінське «розпорядження губернаторам… з вимогою припинити реєстрацію «інородчеських», у т. ч. і українських, нац. культурно-просвітницьких т-в»[1].