Кожна присяга весняного туру Фезе (лютий-квітень 1837) оплачувалася людьми: війська забирали аманатів (аманат - людина, яку імперія забирала в громади як гарантію підпорядкування) у кожної підпорядкованої громади. Рапорти Розена військовому міністру Чернишову фіксують механізм: Шалі - «представили в заставу оної аманатів», Гельдіген - «видали за вибором з кращих сімейств аманатів», Яман-су і Аксай - «із забезпеченням оної аманатами», Гойтинський ліс і Мартанське міжгір'я - «представили аманатів у забезпечення своєї покірності»; зведення від 4 березня 1837 рахує: за 12-22 лютого «взято аманатів 52 чол.»[1]. У квітні в Гертлінському селищі, за рапортом від 30 травня, «Фезе наказав узяти під варту сімейство старшини і ще 12 душ»[1].