у кампанії «Аманатсько-податна система полковника Пулло у захоплених аулах Чечні (1836-1840)»
Імперія поставила над захопленими аулами Чечні призначених наглядачів - приставів. Військовий міністр імперії Чернишов офіційним службовим листом (відношенням) від 15 січня 1839 року передав генералу Головіну, командиру Окремого Кавказького корпусу - голові імперських військ і адміністрації на Кавказі, волю імператора Миколи I: у товариствах, що підпорядкувалися добровільно, «начальство над ними доручати відданим нам тубільцям, членам тих самих товариств», а товариства, «які будуть підкорювані силою зброї», - «доручати тимчасово в начальство Російським військовим чиновникам»[1]. Запровадженням приставів у Чечні займався Пулло, командувач лівого флангу Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі): імперський історик Юров пише, що Пулло «було приписано - для оселення наших приставів, підтримання на перших порах їхнього престижу... здійснити взимку з 1839-го на 1840-й рік рух у Чечню, на Мічик і до качкаликівців», а самі пристави «були обрані переважно, якщо не виключно, з міліціонерів» - з горської міліції, озброєних загонів горців на службі імперії[2]. Історик Д. А. Хожаєв пише: «Призначений 30 листопада командиром Окремого Кавказького корпусу... Головін за вказівкою царя починає вводити на окупованій території російське управління»[3]. Режим нагляду описав генерал Граббе, командувач військ Кавказької лінії і начальник Пулло, рапортом військовому міністру Чернишову від 23 березня 1840 року: «Коли пристави наші вступили в управління ввіреними їм племенами, суворий їхній нагляд припинив постійні зносини мирних аулів з непокірними»[1]. Насадження маріонеткових релігійних авторитетів йшло тією самою директивою (кампанія C1159).