Економічна блокада

Частиною аманатсько-податної системи Пулло, командувача лівого флангу Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), був режим економічної блокади аулів Чечні, що не підпорядкувалися. Пулло в доповідній записці 1840 року: призначені імперією наглядачі над аулами (пристави) і війська «припинили зносини покірних з непокірними і забороняли першим продавати хліб немирним і пасти їхню худобу на своїх полях» («немирні» - в імперському лексиконі аули, що не підпорядкувалися імперії)^[1]. Дозволена торгівля була загнана під контроль: «У Кизлярі і на деяких інших пунктах відкрилися торжища» - обмін йшов тільки в пунктах, контрольованих імперією^[1]. Дію блокади визнали її ж автори: генерал Граббе, командувач військ Кавказької лінії і начальник Пулло, рапортом військовому міністру імперії Чернишову від 23 березня 1840 року писав, що гірські аули «не могли вже мати хліборобства і пасовищ на рівнині», що «посилило ще бідування жителів нагірної Чечні»; частина жителів думала підпорядкуватися «для відвернення голоду», інші вирішили «позбутися Російського іга»^[2]. У складеному 1840 року плані завоювання горців лівого флангу («Припущення... до підкорення племен») Граббе сформулював механізм дії блокади: нагляд приставів «непокірним... загрожував голодом. Шаміль скористався цим настроєм умів» (Шаміль - імам, керівник спротиву горців Дагестану і Чечні російському завоюванню)^[2].