Адміністративна корупція та здирництво

Призначені імперією наглядачі над аулами (пристави) в аманатсько-податній системі Пулло, командувача лівого флангу Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), систематично грабували жителів захоплених аулів Чечні під виглядом зборів. Імперський історик Юров описав механізм - пристави жили з поборів, оскільки «не всі пристави отримували жалування»: у чеченців «під приводом стягнення податей і штрафів відбиралася найкраща зброя та інші цілком нешкідливі, але цінні речі повсякденного вжитку; траплялося, що ні в чому не винних людей арештовували за намовою простих і часто неблагонамірених перекладачів... під час же експедицій допускалися примусові збори»^[1]. Імперія знала і не слухала: історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов пишуть за архівними документами, що двоє чеченських старшин привезли кабардинському князю Бековичу-Черкаському, який служив імперії і був впливовим на річці Терек, «прохання, складене від багатьох чеченців, у якому вони скаржаться на утиски і несправедливості генерал-майора Пулло» - князь відмовився прохання прийняти^[2]; за Юровим, чеченці «приготували було на нього прохання, але не наважилися пустити його в хід з остраху, що генерал цей, як і раніше, залишиться їхнім начальником»^[1]. Імперський огляд «Край у політичному і військовому відношеннях», направлений військовим міністром імперії Чернишовим генералу Нейдгарту, який невдовзі очолив імперські війська на Кавказі, 2 квітня 1842 року, підбив підсумок: «користуючись зловживаннями, поборами і обуренням, що виникло від відібрання зброї, Шаміль мало-помалу збурив усю Чечню» (Шаміль - імам, керівник спротиву горців Дагестану і Чечні російському завоюванню)^[3].