у кампанії «Примушення Чечні до підкорення після розгрому Ахульго та придушення загального повстання 1840 року (1838-1840)»
Вторгнення імперських військ в Ічкерію (гірську південно-східну Чечню) у травні 1839 року відкрилося публічною погрозою винищення. Генерал Граббе, командувач військ Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), прокламацією «до Ічкеринського народу» погрожував: «Ті ж аули, які дадуть притулок Ташев-хаджі, будуть усі винищені до основи, і діти ваші ще довго пам'ятатимуть, як караються всі бунтівники» (Ташу-Хаджі - шейх, у 1834-1836 роках імам Чечні, духовний і військовий керівник чеченського опору)[1].