у кампанії «Примушення Чечні до підкорення після розгрому Ахульго та придушення загального повстання 1840 року (1838-1840)»
Повстання 1840 року знесло владу імперських призначенців над рівнинною Чечнею - до нього аули, що підкорилися, жили під призначеними імперією наглядачами-приставами. «Умови, приписувані горцям, що підкоряються», видані генералом Граббе, командувачем військ Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), 15 червня 1840 року, перевстановили цю владу нормою і добудували її. Пункт 3 приписав: «Виконувати всі вимоги і накази російського пристава, який буде призначений урядом» (пристав - призначений імперією наглядач над аулами); пункт 6 зобов'язав кожен аул: «Обрати з-поміж себе одного кадія, який зобов'язаний виконувати всі накази пристава» (кадій - мусульманський суддя); пункт 7 - старшину в кожному аулі (старшина - глава аульної громади), «який затверджується російським начальством, наглядає за громадським спокоєм і приводить у виконання всі накази начальства». Аул, що здавався, приймався під владу імперії тільки разом із цією структурою[1].