у кампанії «Примушення Чечні до підкорення після розгрому Ахульго та придушення загального повстання 1840 року (1838-1840)»
У 1839-1840 роках імперські війська спалили десятки чеченських поселень. У травневому вторгненні 1839 року в Ічкерію (гірську південно-східну Чечню) імперський офіцер Мілютін, учасник походу, записав поденно: «Аул Балансу, що знаходився поблизу, знайдено покинутим жителями і віддано вогню», «Усі аули, що лежали по боках дороги (Наке-Юрт, Цезин-Ірзау, Доба-Юрт), знайдено покинутими жителями і віддано вогню», а про розгром 12 травня Саясана, резиденції шейха Ташу-Хаджі (у 1834-1836 роках імама Чечні, керівника чеченського опору): «Укріплення було розорено, а селище віддано вогню»[1]. У січневому поході 1840 року війська генерала Пулло, який командував лівим флангом Кавказької лінії (ланцюга імперських укріплень на землі нохчі), стерли два аули: імперський історик Юров - «аули Казбек-Юрт і Баташ-Юрт, населені здебільшого родичами та однофамільцями Шуаїб-Мулли, які зустріли загін зі зброєю в руках. Після незначної перестрілки обидва селища були зрівняні з землею»[2]; історик Д. А. Хожаєв доповнює: «Росіяни спалили беноївський хутір Гуьржийн-мохк, сусідні з ним аули Зандак-Ара, Гендерген і відступили»[3]. Улітку 1840 року загін генерала Галафєєва, який прийняв війська лівого флангу, палив аули Малої Чечні (рівнинно-передгірної західної частини Чечні): історик Д. А. Хожаєв перелічує знищені Большой Чечен, Дуду-юрт, Ахшпатой-Гойта, Чунгурой-юрт, Урус-Мартан, Гурак-Рошні, Хажі-Рошні, Таїб і Ачхой - війська йшли, «залишаючи за собою зруйновані та спалені селища»[3]; журнал воєнних дій загону підтверджує маршрут і додає Пешхой-Рошні[4]. Восени той самий загін палив Велику Чечню (рівнинну східну частину Чечні): імперський огляд від 27 жовтня 1840 року записує - «3 і 4 жовтня війська... спалили обидва селища» (Шалі та Герменчук), «7 жовтня загін спалив 5 хуторів, приписаних до аулу Шалі», а 10 жовтня про Саїд-Юрт, хутір Ерсеней і селище Автури: «віддав їх полум'ю і винищив доми і все майно жителів»[5]. Мухаммед-Тахір аль-Карахі, хроніст Шаміля (Шаміль - імам, керівник опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню), записав, що жителі Шалі та Герменчука покинули і спалили свої села самі, за наказом Шаміля, задовго до приходу військ: «Шаміль наказав їм спалити ті старовинні, обжиті й красиві селища. Тяжко було нижнім чеченцям, але вони все ж зробили це» - частина імперських спалень ішла вже порожніми селами; про Саїд-Юрт він дає дзеркальну версію бою: мюриди (учні та воїни імама) «зразилися з ними і перебили велике число їх. Мюриди обернули росіян на втечу»[6]. У листопадових виходах генерала Граббе, командувача військ Кавказької лінії, розорені Гехі та аули по Сунжі - історик Н. І. Покровський: «27 жовтня Граббе виступив у Малу Чечню, розорив Гехі, 4 листопада спустошив аули, розташовані по Сунжі»[7]; імперський історик Юров записав: «За час ар'єргардної справи генерал Галафєєв встиг зайняти з бою і винищити до основи с. Мірті-Ірзау», потім 13 листопада знищено Герменчук з хуторами, 15 листопада - Лачі-Юрт та Інді-Юрт, 17 листопада війська захопили і спалили Баташ-Юрт, місце проживання Шуаїб-мулли (наїб - намісник імама Шаміля у Великій Чечні)[2].