Депортація

Історики Я. З. Ахмадов і Е. Х. Хасмагомадов вважають: «понад 1200 жителів Беноя, Енгеноя, Даттиха, Гендаргена та інших селищ Ічкерії насильницьки переселені»^[1]; історик Д. А. Хожаєв уточнює механізм розсіяння: жителі Беноя «29 січня 1861 року в числі 1218 осіб були вислані й розселені по 5—10 дворів у вказані їм рівнинні селища Чечні»^[2]. Виселяли й узимку: історик З. Х. Ібрагімова пише - «Особливо тяжким для чеченців було переселення, здійснене в грудні 1860 року, під час сильних морозів. 120 родин горців, які не мали змоги сховатися в лісі взимку, були переселені протягом 2-х днів на рівнину, їхні житла розорені військами. Протягом зими 1861 року на Чеченську рівнину було виселено 1500 гірських чеченців»^[3]. Аккінське гірське товариство в липні 1860 року виселено цілком: за імперським рапортом, «Бунтівні аккінці були розселені між галашівцями та іншими сусідніми племенами; житла їхні були знищені»^[4].