Терор

Військова директива Російської імперії кінця 1907 року приписувала командувачу бригади, що стояла в Грозненському і Веденському округах, у разі повстання «...діяти з повною енергією, розсіюючи банди до повного знищення, а так само стираючи з лиця землі селища, що їх переховували, пам'ятаючи, що такий спосіб не тільки буде дієвішим, а й гуманнішим»^[1]. Приписане виконували. У серпні 1908 року «екзекуції» з масовими обшуками зазнало селище Цацан-Юрт, з жителів якого стягнули «контрибуцію» за нездану зброю - 7 тисяч рублів^[1]. У 1911 році у Веденському і Грозненському округах знесли всі хутори, побудовані «самовільно», а з чеченського населення обох округів стягнули 100 тисяч рублів на користь постраждалих «...під час нападу зграї Зелімхана»^[1]. Людей з оточення абрека вбивали і вішали: повішено Саламбека Гороводжиєва, у березні 1911 року в Старих Атагах убито Аюба Томаєва^[1]. Переслідували і за слово: «Найсуворішим чином була заборонена будь-яка пропаганда, що підриває авторитет уряду і місцевої влади», порушнику загрожувало до трьох років тюрми або штраф до 3 тисяч рублів^[1].