Агресори можуть таємно чи відкрито фінансувати, озброювати та політично підтримувати радикальні угруповання, що виступають за відокремлення частини території від суверенної держави. Штучне розпалювання внутрішніх конфліктів ззовні послаблює державні інституції, дестабілізує регіон і створює зручний привід для подальшого відкритого втручання колонізатора під виглядом миротворчої операції або захисту нібито пригнобленої меншини.
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C0096 | Втручання у вибори та протидія «Помаранчевій революції» (2004) |
Інспірування загрози розколу країни у відповідь на протести: присутність офіційних осіб РФ (зокрема, мера Москви Ю. Лужкова) на з'їзді в Сєвєродонецьку, де лунали заклики до створення «Південно-Східної республіки»[1]. |
| S0009 | Дипломатія |
Політична та військова підтримка місцевих радикалів (група Артема) у проголошенні непідконтрольної Києву республіки[2]. |
| S0009 | Дипломатія |
Інспірування загрози розколу країни у відповідь на протести: присутність офіційних осіб РФ (зокрема, мера Москви Ю. Лужкова) на з'їзді в Сєвєродонецьку, де лунали заклики до створення «Південно-Східної республіки»[1]. |
| G0013 | Радянська Росія (РРФСР) |
Політична та військова підтримка місцевих радикалів (група Артема) у проголошенні непідконтрольної Києву республіки[2]. |
| G0011 | Російська Федерація |
Інспірування загрози розколу країни у відповідь на протести: присутність офіційних осіб РФ (зокрема, мера Москви Ю. Лужкова) на з'їзді в Сєвєродонецьку, де лунали заклики до створення «Південно-Східної республіки»[1]. |
| C0073 | Штучний сепаратизм і розчленування територій (січень – березень 1918) |
Політична та військова підтримка місцевих радикалів (група Артема) у проголошенні непідконтрольної Києву республіки[2]. |