Агресори можуть на державному рівні запроваджувати систему спеціальних надбавок, підвищених окладів і премій для військового та бюрократичного апарату за успішну реалізацію політики денаціоналізації в колонізованих регіонах. Ця техніка застосовується для закріплення влади. Використання прямого економічного підкупу власного чиновництва дозволяє колонізатору мотивувати низовий апарат до агресивнішого та ініціативнішого витіснення мови, культури та інституцій корінного народу.
Запровадження доплат за політику денаціоналізації: указами царської адміністрації 1869 і 1886 років чиновникам «у десяти південно-західних губерніях особам російського походження, за винятком, однак, місцевих уродженців», призначалися доплати за успіхи в русифікації України[1] - частина системних планів влади з посилення «російського асиміляторського потенціалу» Західного краю після польського повстання 1863 року, що включали матеріальні пільги російським чиновникам та вчителям[2].