Перехід Мазепи на бік Швеції та Батуринська різанина (1708)

Масштабне розграбування державних арсеналів і скарбниці під час карального рейду на столицю автономії: «Меншиков встиг вивезти частину артилерії»^[3][4][5].

Тотальна різанина мирного населення міста: «Функ перебив понад тисячу людей... і велів перебити всіх, хто траплявся, щоб навіяти жах іншим»^[2]. «Загалом у батуринській трагедії загинуло близько 15 тисяч Українців, зокрема всі жінки та діти»^[3][4][5].

Використання підконтрольної церкви для легітимізації розправи незаконною анафемою. «Анафема «Російської Православної Церкви»... Вселенський патріархат вважає російську анафему на Мазепу неканонічною»^[6][2][4].

Кампанія зі стирання імені лідера опору (Damnatio memoriae): «Два століття ім'я та справи Мазепи вимарували... Збивали його герби на збудованих ним храмах, замазували його ім'я на книгах»^[3][4][5].

Кидок регулярної армії для фізичного знищення непокірної столиці Гетьманщини. «Найсильнішим і найефективнішим кроком... став напад Меншикова... Після цього всі будинки, церкви та монастирі були розграбовані та згідно з царським указом спалені»^[3][4][5].

Цілеспрямоване вивезення інтелектуальної та історичної спадщини. Імперські війська не просто мародерствували — вони вилучали унікальні документи: «Меншиков встиг вивезти... гетьманський архів, бібліотеку Мазепи»^[3][4].

Встановлення повністю підконтрольного Москві уряду після знищення столиці. Нав'язування лояльного гетьмана Івана Скоропадського для забезпечення безперебійної експлуатації Гетьманщини^[1][3].

Показове знищення міста як акт залякування для решти країни. Петро I особисто віддав наказ: «а Батурин на знак зрадникам (позаяк боронилися) іншим на приклад спалити весь»^[1][3][4][5].

Оформлення окупаційного режиму через фіктивні демократичні процедури. Залякану різаниною старшину змусили проголосувати за угодного метрополії кандидата: «За таких умов старшина просто затвердила представленого Петром Скоропадського»^[3][1][4].