Інструменти

Інструмент демографічної та силової експансії, що поєднує військову службу із сільськогосподарською працею та фізичним освоєнням територій. Застосовується державою для створення озброєного буфера на фронтирі, витіснення корінного населення з його земель, а також для радикального зниження витрат на утримання багатотисячної армії. Поселенців переводять на самозабезпечення, прикріплюють до землі та тримають під тотальним контролем військового командування. Історичні інкарнації: іррегулярні козачі війська (терські, гребінські, кубанські), а також інститут військових поселень, масштабно розгорнутий у Російській імперії Олександром I під керівництвом графа О. А. Аракчеєва. Запроваджуючи цю систему, імператор спирався на європейський досвід: за зразок бралася прусська кантональна система комплектування армії (Kantonssystem), у межах якої країна була поділена на військові округи, а солдатська служба поєднувалася з обробітком землі, зокрема й на захоплених після поділу Польщі територіях.

Інструмент зовнішньополітичного тиску та маніпуляцій. Застосовується колонізаторами на міжнародній арені щодо суверенних (або формально незалежних) держав до моменту їхнього повного поглинання. Включає переговорні процеси, нав'язування кабальних договорів, створення правових пасток, зовнішні економічні блокади, міжнародний шантаж і змови з третіми країнами про поділ чужих територій.

Використання державного апарату охорони здоров'я, психіатричних клінік і науково-дослідних інститутів як карального інструмента. Система медичних закладів перетворюється на продовження репресивного апарату: лікарі під контролем спецслужб фабрикують політично вмотивовані діагнози (наприклад, неіснуючу «млявоплинну шизофренію»), а закриті лікарні використовуються як в'язниці для безстрокової ізоляції та медикаментозних тортур інакодумців .

Лояльні до імперії релігійні інституції, що використовуються для ідеологічної легітимізації.

Зовнішні або штучно створені лояльні органи управління, що замінюють чи дублюють локальну легітимну владу.

Поліцейський апарат забезпечує повсякденний силовий та адміністративний контроль над суспільством. Цей інструмент потрібен метрополії для утримання влади, підтримання потрібного порядку на місцях, а також для базового обліку населення, зокрема через механізми реєстрації та обмеження пересування. Від 1600-х років і донині ця система змінювала лише вивіски: воєводські ізби та розшукові прикази змінилися міською поліцією й адресними конторами в Російській імперії. За радянських часів ця гілка влади втілилася в масштабних структурах НКВС і МВС, а сьогодні ту саму наглядову й адміністративну функцію продовжує виконувати сучасна система МВС.

Державний інституційний апарат масового ідеологічного впливу, форматування свідомості та когнітивного контролю. Включав спеціалізовані партійні структури (зокрема агітаційно-пропагандистські відділи ЦК), а також повністю підконтрольні владі пресу, систему масових заходів, кінематограф і літературу. Використовувався агресором для підміни реальної історії штучними імперсько-комуністичними міфами, тотальної ідеологічної обробки населення та цілеспрямованого виховання фанатичного тоталітарного типу особистості, сліпо відданого режимові й жорстокого до інакодумців. Пропагандистська машина була базовим механізмом легітимізації державного насильства та маскування політики примусової асиміляції.

Легальні політичні партії, рухи або фракції всередині колонізованого суспільства, які таємно чи відкрито спонсоруються, скеровуються та всебічно підтримуються державою-агресором. Використовуються як проксі-інструмент для дестабілізації, процедурного захоплення влади зсередини та легітимізації зовнішнього втручання під виглядом внутрішнього політичного процесу.

Збройні сили під прямим державним управлінням.

Інструменти прихованого втручання, підкупу еліт, організації проксі-воєн, дізнання та інституційного терору проти незгодних. Історичні інкарнації: Преображенський приказ, Таємна канцелярія, ФСК та ФСБ Росії.

Інструмент внутрішнього адміністрування та інституційного примусу. Починає застосовуватися тоді, коли територія вже позбавлена міжнародної суб'єктності й де-факто перетворена на внутрішню колонію. Охоплює роботу всього державного та бюрократичного апарату метрополії: видання дискримінаційних законів і указів, зміну адміністративних кордонів, системну культурну та освітню асиміляцію, соціальну інженерію, а також юридичну легалізацію контролю (через переписи населення чи імітацію референдумів).