Воєнізовані поселенці
Інструмент демографічної та силової експансії, що поєднує військову службу із сільськогосподарською працею та фізичним освоєнням територій. Застосовується державою для створення озброєного буфера на фронтирі, витіснення корінного населення з його земель, а також для радикального зниження витрат на утримання багатотисячної армії. Поселенців переводять на самозабезпечення, прикріплюють до землі та тримають під тотальним контролем військового командування. Історичні інкарнації: іррегулярні козачі війська (терські, гребінські, кубанські), а також інститут військових поселень, масштабно розгорнутий у Російській імперії Олександром I під керівництвом графа О. А. Аракчеєва. Запроваджуючи цю систему, імператор спирався на європейський досвід: за зразок бралася прусська кантональна система комплектування армії (Kantonssystem), у межах якої країна була поділена на військові округи, а солдатська служба поєднувалася з обробітком землі, зокрема й на захоплених після поділу Польщі територіях.
Застосовувані техніки
| ID | Назва | Застосування | |
|---|---|---|---|
| T0139 | Зведення фортець |
Уряд Російської імперії вибудовував військову лінію шляхом інженерного зведення укріплених воєнізованих пунктів для ізоляції корінного населення: історик Я. З. Ахмадов констатує, що 1736 року було засновано «три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську»[1], які, як фіксує історик І. Х. Тхамокова, виступали фортифікаціями, оскільки кожна така станиця «була ніби невеликою фортечкою, що слугувала для захисту від ворожих набігів»[2]. |
|
| T0041 | Підселення чиновників і військових |
Воєнізовані поселенці Російської імперії використовувалися для масового заселення нових рубежів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що при новій фортеці «розселяють 1 тис. сімей козаків з Дону»[1]. |
|
Актори, що використовують цей інструмент
| ID | Назва | Джерела |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія |
Кампанії
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C1134 | Зведення укріплених станиць, підселення Козаків на кордонах та утримання заручників (1736–1740) |
Уряд Російської імперії вибудовував військову лінію шляхом інженерного зведення укріплених воєнізованих пунктів для ізоляції корінного населення: історик Я. З. Ахмадов констатує, що 1736 року було засновано «три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську»[1], які, як фіксує історик І. Х. Тхамокова, виступали фортифікаціями, оскільки кожна така станиця «була ніби невеликою фортечкою, що слугувала для захисту від ворожих набігів»[2]. |
| C1130 | Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724) |
Воєнізовані поселенці Російської імперії використовувалися для масового заселення нових рубежів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що при новій фортеці «розселяють 1 тис. сімей козаків з Дону»[1]. |