Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724)
У 1722–1724 роках Російська імперія здійснювала військово-інфраструктурну колонізацію та демографічні маніпуляції на захоплених рубежах. Восени 1722 року розпочалося будівництво нової військової бази: історик Я. З. Ахмадов констатує, що Петро I «заклав на Сулаку фортецю Святий Хрест»[1]. Для забезпечення силового контролю над територією метрополія здійснювала заселення лояльними військами: дослідник вказує, що при фортеці «розселяють 1 тис. сімей Козаків з Дону»[1]. Водночас окупаційна адміністрація ліквідувала колишній адміністративний центр і насильно перемістила підпорядковані суспільства Нохчі: автор фіксує, що «Терське місто до 1724 р. було зрите, а все його населення, включно з Окоцькою слободою, заселеною вихідцями з Чечні... було переведено до нової фортеці»[1]. Навколо нового укріплення формувалася контрольована буферна зона: історик Ш. Б. Ахмадов зазначає, що «поруч із фортецею Святого Хреста дуже швидко стали виникати слобідки, населені Черкесами, Чеченцями, Інгушами, Кабардинцями та ін.»[2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0025 | Воєнізовані поселенці | 1 |
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації | 1 |
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
Реалізовані процедури
Регулярна армія Російської імперії заклала нову військову базу для інфраструктурного закріплення в регіоні: історик Я. З. Ахмадов констатує, що восени 1722 року Петро I «заклав на Сулаку фортецю Святий Хрест»[1].
Воєнізовані поселенці Російської імперії використовувалися для масового заселення нових рубежів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що при новій фортеці «розселяють 1 тис. сімей козаків з Дону»[1].
Окупаційна адміністрація Російської імперії примусово переселила підкорене корінне населення: історик Я. З. Ахмадов фіксує, що «Терське місто до 1724 р. було зрите, а все його населення, включно з Окоцькою слободою, населеною вихідцями з Чечні... було переведено до нової фортеці»[1].