Агресори можуть здійснювати масове переміщення свого адміністративного та військового апарату на колонізовані території. Розміщення регулярних військових гарнізонів і призначення лояльних чиновників з метрополії дозволяє колонізатору встановити жорсткий фізичний і бюрократичний нагляд, превентивно придушити паростки опору на місцях та інтегрувати регіон у свою державну систему, витісняючи місцеві інституції самоврядування.
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C0010 | Азовські походи та будівництво фортець (1695–1700) |
Розгортання мережі військових баз (Новобогородицька, Кам'яний Затон) біля Запорозької Січі. Під приводом захисту Москва встановлювала жорсткий військовий контроль: «Запорожці... як умову для будь-якої присяги висували зруйнування Кам'яного Затону»[1][2]. |
| S0025 | Воєнізовані поселенці |
Воєнізовані поселенці Російської імперії використовувалися для масового заселення нових рубежів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що при новій фортеці «розселяють 1 тис. сімей козаків з Дону»[3]. |
| S0025 | Воєнізовані поселенці |
Уряд Російської імперії фізично укрупнював буферну зону навколо територій Нохчі шляхом масового переміщення воєнізованих поселенців: історик Я. З. Ахмадов констатує, що «1736 р. - від гребінських станиць вниз по Тереку до Кізляра засновують три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську, а від Кізляра до моря поселяють ще 430 козачих сімей»[3]. |
| C1110 | Закладення та зміцнення Терського міста (1588–1623) |
На території закріплювався постійний військовий контингент на державному утриманні: історик І. Х. Тхамокова цитує царський указ, згідно з яким «у 1623 р. «за чолобитною терських і гребінських козаків» на Терек було надіслано царський указ про видачу жалування 30 отаманам і 470 рядовим козакам»[4]. Для утримання позицій також надсилали нові кадри: історик І. Х. Тхамокова зазначає, що «у 1589 р., невдовзі після того, як місто було збудоване, туди мали прислати з Астрахані 800 стрільців і козаків, але астраханський воєвода прислав лише 600 осіб»[4]. |
| C1134 | Зведення укріплених станиць, підселення Козаків на кордонах та утримання заручників (1736–1740) |
Уряд Російської імперії фізично укрупнював буферну зону навколо територій Нохчі шляхом масового переміщення воєнізованих поселенців: історик Я. З. Ахмадов констатує, що «1736 р. - від гребінських станиць вниз по Тереку до Кізляра засновують три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську, а від Кізляра до моря поселяють ще 430 козачих сімей»[3]. |
| C1130 | Зведення фортеці Святого Хреста та примусове переселення (1722–1724) |
Воєнізовані поселенці Російської імперії використовувалися для масового заселення нових рубежів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що при новій фортеці «розселяють 1 тис. сімей козаків з Дону»[3]. |
| C0007 | Коломацькі статті (1687) |
Для забезпечення постійного силового нагляду за вищим керівництвом автономії та запобігання повстанням Московське царство розмістило свої регулярні війська прямо в гетьманській столиці: «при гетьмані в Батурині для охорони й цілості його бути полку московському стрілецькому...»[1]. |
| G0008 | Московське царство |
Після силового примусу до підписання нового договору Москва перейшла до прямої окупації життєвого простору автономії. Московські гарнізони на чолі з воєводами були введені не лише до Києва, а й до інших стратегічно важливих міст, забезпечуючи фізичний контроль над територією зсередини: «Статті... суттєво звужували автономію козацької України в складі Московської держави»[5]. |
| G0008 | Московське царство |
Для забезпечення постійного силового нагляду за вищим керівництвом автономії та запобігання повстанням Московське царство розмістило свої регулярні війська прямо в гетьманській столиці: «при гетьмані в Батурині для охорони й цілості його бути полку московському стрілецькому...»[1]. |
| G0008 | Московське царство |
Розгортання мережі військових баз (Новобогородицька, Кам'яний Затон) біля Запорозької Січі. Під приводом захисту Москва встановлювала жорсткий військовий контроль: «Запорожці... як умову для будь-якої присяги висували зруйнування Кам'яного Затону»[1][2]. |
| G0008 | Московське царство |
Удушення економіки автономії через систему військового постою регулярної армії: «А коли на зимових квартирах компанія і сердюки стоять... 24 особи посполитих одного компанійця без жодних вимислів годують»[1][2]. |
| G0008 | Московське царство |
Запровадження інституту міністерського резидента для постійного нагляду за гетьманом та його листуванням[6][1]. |
| G0008 | Московське царство |
Введення московських гарнізонів на чолі з царськими воєводами до ключових центрів автономії (Київ, Переяслав, Ніжин, Чернігів та ін.) для фізичного утримання територій під окупацією[7]. |
| G0008 | Московське царство |
На території закріплювався постійний військовий контингент на державному утриманні: історик І. Х. Тхамокова цитує царський указ, згідно з яким «у 1623 р. «за чолобитною терських і гребінських козаків» на Терек було надіслано царський указ про видачу жалування 30 отаманам і 470 рядовим козакам»[4]. Для утримання позицій також надсилали нові кадри: історик І. Х. Тхамокова зазначає, що «у 1589 р., невдовзі після того, як місто було збудоване, туди мали прислати з Астрахані 800 стрільців і козаків, але астраханський воєвода прислав лише 600 осіб»[4]. |
| C0024 | Московські статті Івана Брюховецького (1665) |
Введення московських гарнізонів на чолі з царськими воєводами до ключових центрів автономії (Київ, Переяслав, Ніжин, Чернігів та ін.) для фізичного утримання територій під окупацією[7]. |
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації |
Запровадження інституту міністерського резидента для постійного нагляду за гетьманом та його листуванням[6][1]. |
| C0004 | Переяславські статті (1659) |
Після силового примусу до підписання нового договору Москва перейшла до прямої окупації життєвого простору автономії. Московські гарнізони на чолі з воєводами були введені не лише до Києва, а й до інших стратегічно важливих міст, забезпечуючи фізичний контроль над територією зсередини: «Статті... суттєво звужували автономію козацької України в складі Московської держави»[5]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Після силового примусу до підписання нового договору Москва перейшла до прямої окупації життєвого простору автономії. Московські гарнізони на чолі з воєводами були введені не лише до Києва, а й до інших стратегічно важливих міст, забезпечуючи фізичний контроль над територією зсередини: «Статті... суттєво звужували автономію козацької України в складі Московської держави»[5]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Для забезпечення постійного силового нагляду за вищим керівництвом автономії та запобігання повстанням Московське царство розмістило свої регулярні війська прямо в гетьманській столиці: «при гетьмані в Батурині для охорони й цілості його бути полку московському стрілецькому...»[1]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Розгортання мережі військових баз (Новобогородицька, Кам'яний Затон) біля Запорозької Січі. Під приводом захисту Москва встановлювала жорсткий військовий контроль: «Запорожці... як умову для будь-якої присяги висували зруйнування Кам'яного Затону»[1][2]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Удушення економіки автономії через систему військового постою регулярної армії: «А коли на зимових квартирах компанія і сердюки стоять... 24 особи посполитих одного компанійця без жодних вимислів годують»[1][2]. |
| S0010 | Регулярна армія |
Введення московських гарнізонів на чолі з царськими воєводами до ключових центрів автономії (Київ, Переяслав, Ніжин, Чернігів та ін.) для фізичного утримання територій під окупацією[7]. |
| S0010 | Регулярна армія |
На території закріплювався постійний військовий контингент на державному утриманні: історик І. Х. Тхамокова цитує царський указ, згідно з яким «у 1623 р. «за чолобитною терських і гребінських козаків» на Терек було надіслано царський указ про видачу жалування 30 отаманам і 470 рядовим козакам»[4]. Для утримання позицій також надсилали нові кадри: історик І. Х. Тхамокова зазначає, що «у 1589 р., невдовзі після того, як місто було збудоване, туди мали прислати з Астрахані 800 стрільців і козаків, але астраханський воєвода прислав лише 600 осіб»[4]. |
| C0016 | Решетилівські статті (1709) |
Запровадження інституту міністерського резидента для постійного нагляду за гетьманом та його листуванням[6][1]. |
| G0009 | Російська імперія |
Воєнізовані поселенці Російської імперії використовувалися для масового заселення нових рубежів: історик Я. З. Ахмадов вказує, що при новій фортеці «розселяють 1 тис. сімей козаків з Дону»[3]. |
| G0009 | Російська імперія |
Уряд Російської імперії фізично укрупнював буферну зону навколо територій Нохчі шляхом масового переміщення воєнізованих поселенців: історик Я. З. Ахмадов констатує, що «1736 р. - від гребінських станиць вниз по Тереку до Кізляра засновують три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську, а від Кізляра до моря поселяють ще 430 козачих сімей»[3]. |
| C0011 | Інтеграційні реформи Петра I та Північна війна (1700–1708) |
Удушення економіки автономії через систему військового постою регулярної армії: «А коли на зимових квартирах компанія і сердюки стоять... 24 особи посполитих одного компанійця без жодних вимислів годують»[1][2]. |