Московські статті Івана Брюховецького (1665)
Договір, що став точкою неповернення в політичному, економічному та військовому поглинанні автономії: «Згідно з М[осковськими] с[таттями], до рук царських воєвод переходило безпосереднє управління військово-адм. і фінансово-госп. життям України (за винятком козац. стану)»[1]. Залоги з воєводами вводилися до нових міст аж до Кодака, податки пішли напряму до царської скарбниці, а київська митрополія підлягала підпорядкуванню московському патріархові[1].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0008 | Московське царство | 3 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0009 | Дипломатія | 1 |
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Реалізовані процедури
Розширення військової окупації автономії: крім посилення залог Києва, Чернігова, Переяслава та Ніжина, «рос. військ. залоги на чолі з воєводами вводилися до Полтави, Кременчука, Новгорода-Сіверського, Остра, Канева та ін. міст, а також до Кодака у Вольностях Війська Запорозького низового»[1] – утримання військ покладалося на українських платників податків.
Пряме вилучення економічних ресурсів автономії: «Збирання податків з укр. населення (за винятком козац. стану) покладалося на царську адміністрацію. Зібрані кошти залучалися до царської скарбниці»[1].
Позбавлення автономії контролю над власним адміністративним і господарським життям: «до рук царських воєвод переходило безпосереднє управління військово-адм. і фінансово-госп. життям України»[1] – суверенні функції гетьманської влади переходили до представників метрополії.