1. Головна
  2. Інструменти
  3. Московський патріархат

Московський патріархат

Лояльні до імперії релігійні інституції, що використовуються для ідеологічної легітимізації.

ID: S0011
ⓘ
Тип: Інститут
ⓘ
Народ: Українці
Версія: 1.0
Створено: 2 квітня 2026
Змінено: 2 квітня 2026
Шар russia-colonialism
завантажити відкрити

Застосовувані техніки

ID Назва Застосування
T0024 Виправдання через релігію

Захоплення територій сусідньої держави подавалося населенню Московського царства не як акт політичної чи воєнної експансії, а як велика священна місія. Використання православної риторики допомагало виправдовувати московські амбіції шляхетними цілями захисту братів по вірі: «Повернення цих земель до Росії всі тоді усвідомлювали як Возз'єднання»[1].
T0010 Заперечення самостійної ідентичності

У межах нової московської державної ідеології розпочалося цілеспрямоване стирання окремої української ідентичності. Автор конструює фальшивий міф про єдність: він «підганяє історію під потрібний йому сценарій, щоб обґрунтувати, що Київ має прямий стосунок до Москви»[1].
T0100 Захоплення релігійних інститутів

Ліквідація незалежної юрисдикції для перетворення церкви на інструмент асиміляції: «Приєднання церкви української до церкви московської в 1686 р.» [2]. Причому ці дії «були здійснені зовсім не у згоді із законними канонічними приписами»[3][4].
T0044 Знищення локальних систем знань

Знищення київської богословської школи та оголошення її праць єрессю: «Усі українські твори, починаючи з катехізису Петра Могили, оголошувалися єретичними... собор засудив практично всі основні твори київської богословської вченості»[4][5].
T0007 Нав'язування власної картини реальності

Впровадження штучного наративу про нерозривний історичний зв'язок Києва та Москви, який мав замінити реальну історію й слугувати московським політичним цілям: автор «доводить право московського царя правити в Києві»[1].
T0004 Переписування історії

Для ідеологічного обґрунтування захоплення та розчленування територій московська влада ініціювала створення нового історичного канону, покликаного заднім числом легітимізувати окупацію: «Синопсис, або Коротке зібрання від різних літописців про початок слов'яно-російського народу та первісних князів богоспасенного града Києва»[6].
T0116 Релігійна асиміляція

Одразу після підпорядкування почалося нав'язування московських церковних стандартів та обрядів, що призводило до маргіналізації локальної культури. Це церковне поглинання «було початком... русифікації України»[2][3].
.001 Насильницьке навернення до релігії метрополії

Примусове переведення уніатських вірян Правобережжя в підпорядкування лояльного Московського патріархату задля духовної асиміляції населення[7].
.003 Заборона богослужінь рідною мовою

Слідом за встановленням контролю над митрополією настала поступова заборона використання київського ізводу церковнослов'янської мови та української вимови в богослужіннях і книгах, що заклало фундамент для повних мовних заборон XVIII століття[3].
.003 Заборона богослужінь рідною мовою

Витіснення мови місцевого населення із сакральної сфери: «Заборона вживання української мови у церковних службах»[8].
T0101 Цензура

Запровадження цензурного контролю над українським книгодрукуванням. Патріарх Іоаким заборонив видання без своєї санкції та надіслав «догану за видання книг без попереднього дозволу». «Анафема РПЦ на церковні книжки, друковані тодішньою українською літературною мовою»[8]. [5][4].

Актори, що використовують цей інструмент

ID Назва Джерела
G0008 Московське царство

[1][9][6][2][3][10][4][8][5][11][12][13]
G0009 Російська імперія

[8][7]

Кампанії

ID Назва Опис
C0008 Анексія Київської митрополії Московським патріархатом (1685–1690)

Ліквідація незалежної юрисдикції для перетворення церкви на інструмент асиміляції: «Приєднання церкви української до церкви московської в 1686 р.» [2]. Причому ці дії «були здійснені зовсім не у згоді із законними канонічними приписами»[3][4].
C0006 Видання «Синопсиса» (1674)

Для ідеологічного обґрунтування захоплення та розчленування територій московська влада ініціювала створення нового історичного канону, покликаного заднім числом легітимізувати окупацію: «Синопсис, або Коротке зібрання від різних літописців про початок слов'яно-російського народу та первісних князів богоспасенного града Києва»[6].
C0059 Ліквідація греко-католицької церкви (1839)

Примусове переведення уніатських вірян Правобережжя в підпорядкування лояльного Московського патріархату задля духовної асиміляції населення[7].
C0014 Ліквідація Запорозької Січі (1709)

Проповіді та укази, що трактують знищення Січі як «богоугодну» кару за «зраду православному монархові»[4].
C0012 Перехід Мазепи на бік Швеції та Батуринська різанина (1708)

Використання підконтрольної церкви для легітимізації розправи незаконною анафемою. «Анафема «Російської Православної Церкви»... Вселенський патріархат вважає російську анафему на Мазепу неканонічною»[2][10][4].
C0001 Переяславська рада (1654)

Захоплення територій сусідньої держави подавалося населенню Московського царства не як акт політичної чи воєнної експансії, а як велика священна місія. Використання православної риторики допомагало виправдовувати московські амбіції шляхетними цілями захисту братів по вірі: «Повернення цих земель до Росії всі тоді усвідомлювали як Возз'єднання»[1].
C0044 Русифікація освіти та релігії (1769–1786)

Масове вилучення національної навчальної та духовної літератури: «Указ синоду РПЦ про конфіскацію українських букварів і церковних книг у населення»[8].

Джерела

  1. Михаил Зыгарь. (2023). Война и наказание: Как Россия уничтожала Украину.
  2. Вікіпедія. (2026). Іван Мазепа — Вікіпедія.
  3. Вікіпедія. (2026). Анексія Київської митрополії Московським патріархатом — Вікіпедія.
  4. Татьяна Таирова-Яковлева. (2011). ИВАН МАЗЕПА И РОССИЙСКАЯ ИМПЕРИЯ ИСТОРИЯ «ПРЕДАТЕЛЬСТВА».
  5. Татьяна Таирова-Яковлева. (2007). Мазепа.
  6. Википедия. (2026). Киевский синопсис — Википедия.
  7. Вікіпедія. (2026). Історія України — Вікіпедія.
  1. Вікіпедія. (2026). Русифікація України — Вікіпедія.
  2. Википедия. (2026). Переяславська рада — Вікіпедія.
  3. Википедия. (2026). Мазепа, Иван Степанович — Википедия.
  4. Вікіпедія. (2026). Батуринська трагедія — Вікіпедія.
  5. Вікіпедія. (2026). Запорозька Січ — Вікіпедія.
  6. Вікіпедія. (2026). Північна війна (1700—1721) — Вікіпедія.