Агресори можуть цілеспрямовано й системно транслювати наратив про те, що корінний народ не є окремою нацією, а являє собою лише регіональну чи заблудлу гілку народу метрополії. Конструювання фальшивого міфу про єдиний корінь дозволяє агресору оголосити політичну незалежність колонізованого суспільства історичним непорозумінням і виправдати будь-які насильницькі дії як природний процес «возз'єднання».
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C0046 | Валуєвський циркуляр: заборона мови та шкіл (1862–1869) |
Офіційна відмова у визнанні мови та ідентичності: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії»[1]. |
| C0006 | Видання «Синопсиса» (1674) |
У межах нової московської державної ідеології розпочалося цілеспрямоване стирання окремої української ідентичності. Автор конструює фальшивий міф про єдність: він «підганяє історію під потрібний йому сценарій, щоб обґрунтувати, що Київ має прямий стосунок до Москви»[2]. |
| C0067 | Всеросійський перепис і стирання ідентичності (1897) |
Офіційна фіксація Українців виключно як «малоросів» (підгрупи великоруського племені) під час першого загального перепису задля бюрократичного знищення поняття окремого народу[3]. |
| S0009 | Дипломатія |
Запровадження жорсткої політичної цензури. Населенню під страхом покарання заборонялося навіть уголос промовляти, що їхні землі є окремим державним утворенням: «і ніхто б голосів таких не випускав, що малоросійський край гетьманського регіменту»[4]. |
| C0047 | Емський указ і тотальна цензура (1876–1887) |
Ідеологічне обґрунтування цензурної відмови: «відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття»[1]. |
| C0007 | Коломацькі статті (1687) |
Запровадження жорсткої політичної цензури. Населенню під страхом покарання заборонялося навіть уголос промовляти, що їхні землі є окремим державним утворенням: «і ніхто б голосів таких не випускав, що малоросійський край гетьманського регіменту»[4]. |
| G0008 | Московське царство |
У межах нової московської державної ідеології розпочалося цілеспрямоване стирання окремої української ідентичності. Автор конструює фальшивий міф про єдність: він «підганяє історію під потрібний йому сценарій, щоб обґрунтувати, що Київ має прямий стосунок до Москви»[2]. |
| G0008 | Московське царство |
Запровадження жорсткої політичної цензури. Населенню під страхом покарання заборонялося навіть уголос промовляти, що їхні землі є окремим державним утворенням: «і ніхто б голосів таких не випускав, що малоросійський край гетьманського регіменту»[4]. |
| G0008 | Московське царство |
Курс на повне поглинання та знищення назви козацької держави. Імперія прагнула «Військо Запорозьке Низове викоренити та ім'я того навічно згладити... народ увесь Малоросійський навічно собі поневолити»[4][2]. |
| S0011 | Московський патріархат |
У межах нової московської державної ідеології розпочалося цілеспрямоване стирання окремої української ідентичності. Автор конструює фальшивий міф про єдність: він «підганяє історію під потрібний йому сценарій, щоб обґрунтувати, що Київ має прямий стосунок до Москви»[2]. |
| S0021 | Пропаганда |
Використання монументальної пропаганди та святкувань Переяславської ради для нав'язування концепту «єдиного народу» і заперечення незалежної української ідентичності[2]. |
| G0009 | Російська імперія |
Офіційна відмова у визнанні мови та ідентичності: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії»[1]. |
| G0009 | Російська імперія |
Ідеологічне обґрунтування цензурної відмови: «відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття»[1]. |
| G0009 | Російська імперія |
Офіційна фіксація Українців виключно як «малоросів» (підгрупи великоруського племені) під час першого загального перепису задля бюрократичного знищення поняття окремого народу[3]. |
| G0010 | СРСР |
Ідеологічна настанова на стирання націй: «нова програма партії про 'злиття націй' в єдиний радянський народ»[1]. |
| G0010 | СРСР |
Використання монументальної пропаганди та святкувань Переяславської ради для нав'язування концепту «єдиного народу» і заперечення незалежної української ідентичності[2]. |
| C0053 | Створення єдиного «радянського народу» (1958–1970) |
Ідеологічна настанова на стирання націй: «нова програма партії про 'злиття націй' в єдиний радянський народ»[1]. |
| S0008 | Уряд |
Курс на повне поглинання та знищення назви козацької держави. Імперія прагнула «Військо Запорозьке Низове викоренити та ім'я того навічно згладити... народ увесь Малоросійський навічно собі поневолити»[4][2]. |
| S0008 | Уряд |
Офіційна відмова у визнанні мови та ідентичності: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії»[1]. |
| S0008 | Уряд |
Ідеологічне обґрунтування цензурної відмови: «відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття»[1]. |
| S0008 | Уряд |
Ідеологічна настанова на стирання націй: «нова програма партії про 'злиття націй' в єдиний радянський народ»[1]. |
| S0008 | Уряд |
Офіційна фіксація Українців виключно як «малоросів» (підгрупи великоруського племені) під час першого загального перепису задля бюрократичного знищення поняття окремого народу[3]. |
| C0087 | Ідеологічна кампанія «300-річчя возз'єднання» та передача Криму (1954) |
Використання монументальної пропаганди та святкувань Переяславської ради для нав'язування концепту «єдиного народу» і заперечення незалежної української ідентичності[2]. |
| C0011 | Інтеграційні реформи Петра I та Північна війна (1700–1708) |
Курс на повне поглинання та знищення назви козацької держави. Імперія прагнула «Військо Запорозьке Низове викоренити та ім'я того навічно згладити... народ увесь Малоросійський навічно собі поневолити»[4][2]. |