Видання «Синопсиса» (1674)

Для ідеологічного обґрунтування захоплення московська влада отримала готовий історичний канон: «„СИНОПСИС", «Синопсис, або коротке зібрання від різних літописців про початок славеноросійського народу» — істор. твір, вперше виданий друкарнею Києво-Печерської лаври (1674)»^[1] – книга конструювала спільне «славеноросійське» минуле, легітимізуючи владу Москви над Києвом заднім числом.

Впровадження наративу про нерозривний зв'язок Києва й Москви, що служив політичним цілям метрополії: автор прагнув «дати московському цареві мотивацію для продовження боротьби з Річчю Посполитою» і «полегшити еліті Гетьманату інкорпорацію в російський правлячий стан»^[2].

Цілеспрямоване розчинення окремої української ідентичності в конструкції «єдиного православного народу»: «Синопсис» підпорядковував історію Києва ідеї спільного «славеноросійського народу»^[1], а його політична програма передбачала боротьбу за «визволення… решти „єдиного православного народу"»^[2]. Грушевський вказує, що саме було стерто: «Синопсис» - «коротенька історія Руси, зложена в Печерській Лаврі, дуже мертво і неповно (історія козаччини, боротьба з Польщею і вся новійша історія України проминені в ній майже цілком)»^[3].

Імперський історичний міф прямо базувався на релігійній маніпуляції: експансія виправдовувалася концептом релігійної єдності. Автор конструював ідеологему, щоб «дати московському цареві мотивацію для продовження боротьби з Річчю Посполитою за визволення з-під влади католиків решти „єдиного православного народу"»^[2].