Агресори можуть використовувати релігійну риторику та інституції для ідеологічного обґрунтування експансії. Захоплення територій подається не як акт збройної агресії, а як священна місія із захисту одновірців, відновлення канонічної справедливості чи виконання божественного призначення. Використання подібних наративів дозволяє колонізатору морально виправдати вторгнення в очах власного суспільства, мобілізувати його на підтримку конфлікту, а також замаскувати політичне поглинання під духовне об'єднання.
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C0008 | Анексія Київської митрополії Московським патріархатом (1685–1690) |
Анексія митрополії маскувалася під захист єдиновірців. Реформа проводилася «з опорою на православний рух проти турецьких завойовників... Головним проєктом Голіцина стало підпорядкування київської митрополії»[1][2][3]. |
| C0006 | Видання «Синопсиса» (1674) |
Імперський історичний міф прямо базувався на релігійній маніпуляції: експансію та поглинання українських територій виправдовували вигаданим концептом релігійної єдності. Автор конструював ідеологему, щоб «дати московському цареві мотивацію для продовження боротьби з Річчю Посполитою за визволення з-під влади католиків решти єдиного православного народу»[4]. |
| C0014 | Ліквідація Запорозької Січі (1709) |
Проповіді та укази, що трактують знищення Січі як «богоугодну» кару за «зраду православному монархові»[3]. |
| G0008 | Московське царство |
Захоплення територій сусідньої держави подавалося населенню Московського царства не як акт політичної чи воєнної експансії, а як велика священна місія. Використання православної риторики допомагало виправдовувати московські амбіції шляхетними цілями захисту братів по вірі: «Повернення цих земель до Росії всі тоді усвідомлювали як Возз'єднання»[5]. |
| G0008 | Московське царство |
Імперський історичний міф прямо базувався на релігійній маніпуляції: експансію та поглинання українських територій виправдовували вигаданим концептом релігійної єдності. Автор конструював ідеологему, щоб «дати московському цареві мотивацію для продовження боротьби з Річчю Посполитою за визволення з-під влади католиків решти єдиного православного народу»[4]. |
| G0008 | Московське царство |
Анексія митрополії маскувалася під захист єдиновірців. Реформа проводилася «з опорою на православний рух проти турецьких завойовників... Головним проєктом Голіцина стало підпорядкування київської митрополії»[1][2][3]. |
| G0008 | Московське царство |
Використання підконтрольної церкви для легітимізації розправи незаконною анафемою. «Анафема «Російської Православної Церкви»... Вселенський патріархат вважає російську анафему на Мазепу неканонічною»[6][7][3]. |
| G0008 | Московське царство |
Проповіді та укази, що трактують знищення Січі як «богоугодну» кару за «зраду православному монархові»[3]. |
| G0008 | Московське царство |
Уряд Московського царства використовував релігійну ідентичність та концепцію захисту одновірців для ідеологічного прикриття воєнної експансії: історик Майкл Ходарковський констатує, що дипломатичний апарат позиціонував царя як «універсального християнського правителя, який «підтримував істинну християнську віру»»[8], а вторгнення мотивувалися «божественним обов'язком рятувати православних християн з невірного полону»[8]; у результаті, як резюмує історик Майкл Ходарковський, під час просування на нові території «військові та політичні інтереси Москви більше не могли бути відокремлені від ідеологічної й теологічної риторики експансії»[8], через що Північний Кавказ «став релігійним фронтиром»[9]. |
| S0011 | Московський патріархат |
Захоплення територій сусідньої держави подавалося населенню Московського царства не як акт політичної чи воєнної експансії, а як велика священна місія. Використання православної риторики допомагало виправдовувати московські амбіції шляхетними цілями захисту братів по вірі: «Повернення цих земель до Росії всі тоді усвідомлювали як Возз'єднання»[5]. |
| S0011 | Московський патріархат |
Імперський історичний міф прямо базувався на релігійній маніпуляції: експансію та поглинання українських територій виправдовували вигаданим концептом релігійної єдності. Автор конструював ідеологему, щоб «дати московському цареві мотивацію для продовження боротьби з Річчю Посполитою за визволення з-під влади католиків решти єдиного православного народу»[4]. |
| S0011 | Московський патріархат |
Анексія митрополії маскувалася під захист єдиновірців. Реформа проводилася «з опорою на православний рух проти турецьких завойовників... Головним проєктом Голіцина стало підпорядкування київської митрополії»[1][2][3]. |
| S0011 | Московський патріархат |
Використання підконтрольної церкви для легітимізації розправи незаконною анафемою. «Анафема «Російської Православної Церкви»... Вселенський патріархат вважає російську анафему на Мазепу неканонічною»[6][7][3]. |
| S0011 | Московський патріархат |
Проповіді та укази, що трактують знищення Січі як «богоугодну» кару за «зраду православному монархові»[3]. |
| C1105 | Нав’язування образу відсталості та «цивілізаторська» місія (1721–1800-ті рр.) |
Окупаційна адміністрація Російської імперії використовувала релігійні приводи для експансії: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) наводить меморандум генерал-губернатора П. С. Потьомкіна, який 1784 року заявляв, що під приводом повернення до віри та відправлення до горців священників імперія зможе пролити «світло божественного блаженства серед усіх народів, розсіяних у горах»[9]. |
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації |
Окупаційна адміністрація Російської імперії використовувала релігійні приводи для експансії: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) наводить меморандум генерал-губернатора П. С. Потьомкіна, який 1784 року заявляв, що під приводом повернення до віри та відправлення до горців священників імперія зможе пролити «світло божественного блаженства серед усіх народів, розсіяних у горах»[9]. |
| C0012 | Перехід Мазепи на бік Швеції та Батуринська різанина (1708) |
Використання підконтрольної церкви для легітимізації розправи незаконною анафемою. «Анафема «Російської Православної Церкви»... Вселенський патріархат вважає російську анафему на Мазепу неканонічною»[6][7][3]. |
| C0001 | Переяславська рада (1654) |
Захоплення територій сусідньої держави подавалося населенню Московського царства не як акт політичної чи воєнної експансії, а як велика священна місія. Використання православної риторики допомагало виправдовувати московські амбіції шляхетними цілями захисту братів по вірі: «Повернення цих земель до Росії всі тоді усвідомлювали як Возз'єднання»[5]. |
| C1104 | Релігійний фронтир і фабрикація історичного права (1550–1721) |
Уряд Московського царства використовував релігійну ідентичність та концепцію захисту одновірців для ідеологічного прикриття воєнної експансії: історик Майкл Ходарковський констатує, що дипломатичний апарат позиціонував царя як «універсального християнського правителя, який «підтримував істинну християнську віру»»[8], а вторгнення мотивувалися «божественним обов'язком рятувати православних християн з невірного полону»[8]; у результаті, як резюмує історик Майкл Ходарковський, під час просування на нові території «військові та політичні інтереси Москви більше не могли бути відокремлені від ідеологічної й теологічної риторики експансії»[8], через що Північний Кавказ «став релігійним фронтиром»[9]. |
| G0009 | Російська імперія |
Ідеологічне виправдання загарбницької російсько-турецької війни релігією та панславізмом. Постулюється історична місія Росії «захистити Слов'ян від Турків» і завоювати слов'янські землі «для їхнього ж блага»[5]. |
| G0009 | Російська імперія |
Окупаційна адміністрація Російської імперії використовувала релігійні приводи для експансії: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) наводить меморандум генерал-губернатора П. С. Потьомкіна, який 1784 року заявляв, що під приводом повернення до віри та відправлення до горців священників імперія зможе пролити «світло божественного блаженства серед усіх народів, розсіяних у горах»[9]. |
| C0064 | Російсько-турецька війна та панславізм (1877–1878) |
Ідеологічне виправдання загарбницької російсько-турецької війни релігією та панславізмом. Постулюється історична місія Росії «захистити Слов'ян від Турків» і завоювати слов'янські землі «для їхнього ж блага»[5]. |
| S0008 | Уряд |
Ідеологічне виправдання загарбницької російсько-турецької війни релігією та панславізмом. Постулюється історична місія Росії «захистити Слов'ян від Турків» і завоювати слов'янські землі «для їхнього ж блага»[5]. |
| S0008 | Уряд |
Уряд Московського царства використовував релігійну ідентичність та концепцію захисту одновірців для ідеологічного прикриття воєнної експансії: історик Майкл Ходарковський констатує, що дипломатичний апарат позиціонував царя як «універсального християнського правителя, який «підтримував істинну християнську віру»»[8], а вторгнення мотивувалися «божественним обов'язком рятувати православних християн з невірного полону»[8]; у результаті, як резюмує історик Майкл Ходарковський, під час просування на нові території «військові та політичні інтереси Москви більше не могли бути відокремлені від ідеологічної й теологічної риторики експансії»[8], через що Північний Кавказ «став релігійним фронтиром»[9]. |