Російсько-турецька війна та панславізм (1877–1878)
Використання мешканців українських губерній у черговій геополітичній війні на Балканах. Імперська експансія виправдовувалася релігією та ідеологією панславізму – Достоєвський формулював її як місію: слов'яни «Довго… не в змозі будуть визнати безкорисливість Росії і велике, святе, нечуване у світі підняття нею прапора найвеличнішої ідеї»[1].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Реалізовані процедури
Ідеологічне виправдання загарбницької війни релігією та панславізмом: за Достоєвським, «наполяганнями і кров'ю Росії слов'яни вже звільнені… турецької імперії вже не існує і… Балканський півострів вільний і живе новим життям»[1] – війні надавався статус священної місії визволення єдиновірців.
Мобілізація мешканців колонізованих українських губерній до імперської армії для війни на Балканах – у рамках загальної військової повинності, що діяла в українських землях з часів ліквідації автономії[2].