Русифікація освіти та релігії (1769–1786)
Системна кампанія Російської імперії з викорінення мови корінного народу зі сфер освіти та релігії: «1769 р. Св. Синод не тільки не дозволив друкування південноруських букварів, а й приписав відібрати ті, що вже були на руках»[1]; наказом від 26 жовтня 1784 року київський митрополит Самуїл Миславський звелів ректорові й префектові Києво-Могилянської академії, «щоб вони невсипуще дбали про неодмінне й неухильне дотримання як учителями, так і учнями правил російського правопису», під загрозою виключення студентів з духовного відомства[2]; 1786 року Києво-Могилянській академії приписано загальноімперський порядок навчання[3].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0011 | Московський патріархат | 2 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Реалізовані процедури
Масове вилучення національної навчальної та духовної літератури: «1769 р. Св. Синод не тільки не дозволив друкування південноруських букварів, а й приписав відібрати ті, що вже були на руках, оскільки букварі того часу розглядалися як церковні книги»[1].
Русифікація викладання в головному навчальному закладі країни: з 1784 року митрополит Самуїл Миславський завів у Києво-Могилянській академії нові класи географії та історії з наказом вести їх «чистою російською мовою», а наказом від 26 жовтня 1784 року вимагав від учителів і студентів дотримання «правил правопису, властивого російській мові» - учителям за недогляд загрожувало усунення з посади, студентам - виключення з духовного відомства[2]. Уніфікацію завершив наказ від 13 лютого 1786 року: «надати негайно Академії Київській образ навчання, для всіх училищ в Імперії Всеросійській узаконений»[3] – Києво-Могилянську академію переводили на загальноімперський порядок викладання.
Витіснення мови місцевого населення із сакральної сфери: наказ митрополита Самуїла Миславського від 26 жовтня 1784 року вимагав, щоб студенти й майбутні священники вправлялися «в читанні церковних усякого роду книг, а надто Біблії, з набуттям доброї та чистої вимови» - за московським зразком замість української церковної традиції, під загрозою виключення з духовного відомства[2], а 1786 року митрополит Миславський приписав духовенству уніфікацію вимови та правопису за російським зразком[3].