Створення Малоросійського генерал-губернаторства (1801–1811)

Стирання історичних кордонів і впровадження імперської вертикалі: «Генерал-губернатор зосереджував усю повноту адм. влади: наділявся правом законодавчої ініціативи, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальноросійських законів, контролював діяльність держ. установ, у т. ч. і судових»^[1].

Російська імперія в 1804-1811 роках поставила в центрі Полтави чавунний Монумент Слави на пам'ять про свою перемогу над армією Карла XII 27 червня 1709 року - коштом самого міста і за проєктом, надісланим з Петербурга. Іменним указом Сенату від 11 вересня 1804 року «Про залишення сіл, що були у володінні міста Полтави, в казенному віданні та про відпуск зібраного з них доходу у відання тамтешнього генерал-губернатора для спорудження в Полтаві монумента на пам'ять 27 червня 1709 року» міські доходи були звернені на монумент: «товариство громадян полтавських, через подане до генерал-губернатора князя Куракіна прохання, всі ці доходи призначило на побудову в Полтаві монумента на пам'ять незабутнього для Росії дня, 27 червня 1709 року, то й повеліваємо: як нині належні до видачі, так і надалі збирані на користь цього міста доходи відпускати у відання тамтешнього генерал-губернатора, доки розпочатий монумент буде цілком закінчений»^[2]. Другим актом, іменним рескриптом малоросійському генерал-губернаторові від 9 травня 1805 року «Про спорудження монумента на спомин перемоги, здобутої під Полтавою імператором Петром Великим», імператор надіслав готовий проєкт і розпорядився будувати: «надсилаю до вас при цьому плани цього монумента, тут складені, доручаючи вам... приступити до спорудження його на місці, за винятком бронзових прикрас, що до нього належать, які окремо тут будуть зроблені й доставлені до свого призначення»^[2]. Тобто платить Полтава, а вирішує, який вигляд матиме знак на її землі, Петербург - аж до бронзи, яку відливають там само й надсилають готовою. Монумент заклали 27 червня 1804 року, чавунну колону поставили в травні 1809-го під керівництвом інженера Луганського заводу Москвіна, а весь ансамбль відкрили 27 червня 1811 року, до чергової річниці битви^[3][4]. На медальйоні верхнього квадрата п'єдесталу, в кільці-змії між двома сагайдаками, стояло «Июня 27 дня 1709 года», на протилежному боці - «Окончен в 1809 году»^[3]: дату чужої перемоги зроблено датою самого місця. Обидва написи разом із бронзовими барельєфами зникли 1901 року - дореволюційне зведення фіксує це глухо: «Напис цей і попередній знищені 1901 року, і тоді ж, невідомо ким, забрано бронзові барельєфи, що їх оточували»^[3]; відновили їх лише під час капітального ремонту 1953 року^[4]. Монумент стоїть у Полтаві досі: станом на серпень 2026 року він числиться пам'яткою національного значення під охоронним номером 160010-Н^[5], Український інститут національної пам'яті листом від 29 липня 2024 року рекомендував його демонтувати^[6], але рішення щодо пам'яток національного значення ухвалює уряд, і в переліку таких рішень станом на 20 травня 2026 року монумента немає^[7].