Провал політичного захоплення УНР у Києві (листопад – грудень 1917)
Перша спроба Радянської Росії (Російської Радянської Республіки) ліквідувати незалежність України шляхом перехоплення влади на Всеукраїнському з'їзді рад. Більшовицький уряд (РНК) планував впровадити своїх делегатів, штучно створити більшість і легально проголосувати за передання влади підконтрольним радам. Українське керівництво розпізнало загрозу й мобілізувало своїх прихильників, залишивши делегатів агресора в абсолютній меншості та зірвавши захоплення[1][2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0013 | Радянська Росія (РРФСР) | 3 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0020 | Підконтрольна опозиція | 2 |
| S0009 | Дипломатія | 1 |
Реалізовані процедури
Використання Радою народних комісарів місцевих більшовицьких осередків як легальної політичної сили, що мала виступити від імені українського пролетаріату проти Центральної Ради[2].
Цілеспрямоване перекидання лояльних делегатів і політичних агітаторів на Всеукраїнський з'їзд рад у Києві для перехоплення порядку денного зсередини[1].
Спроба перетворити електоральну меншість на процедурну більшість на з'їзді. Реальна підтримка була мізерною: на виборах до Установчих зборів «в цілому по країні більшовики зібрали менше 24% голосів, а в українських губерніях — тільки 10%»[1]. Звідси ставка на перехоплення представницьких органів: ЦК РСДРП(б) прямо декларував, що «перехід уряду з рук однієї радянської партії в руки іншої партії забезпечений без всякої революції, простим рішенням Рад, простим перевибором депутатів в Ради», а декрет ВЦВК від 4 грудня 1917 року «Про право відкликання делегатів» давав механізм для такої заміни[1][3].