Придушення повстання Мурата Кучукова і терор проти корінного населення (1708)

У 1708 році Московське царство застосувало радикальне насильство для придушення збройного виступу корінного населення. Причиною повстання стали методи, раніше закладені метрополією в межах кампанії C1124: Каральні рейди та економічне удушення Нохчі, 1691–1700: системні зловживання воєвод і дискримінаційна економічна політика. Історик Ш. Б. Ахмадов констатує, що через мита «економічне спілкування Вайнахів з Росією... було практично паралізоване»^[1]. У відповідь на облогу Терського міста загонами під проводом Мурата Кучукова уряд організував масштабні операції: історик Я. З. Ахмадов констатує, що «заходи, вжиті Петром I для боротьби з булавінською „ребелією" та іншими повстаннями, зокрема на Тереку проти Чечні, були, по суті, каральними»^[2]. Регулярна армія здійснювала зачистки: він підкреслює, що «на Терек були відправлені військові команди, які фізично знищували населення, що виявляло найменшу непокору»^[2]. Військовий тиск доповнювався змовою з третьою стороною: дослідник додає, що 30 вересня 1708 року дипломатичний апарат уклав з калмицьким ханом Аюкою угоду, яка містила пункт «про переслідування Чеченців і Ногайців»^[2]. Для нейтралізації опозиції метрополія полонила лідера повсталих: Ахмадов вказує, що цар «особисто вирішував долю керівників повстанців»^[2], внаслідок чого ватажок, «який потрапив пораненим у полон, був повішений»^[2]. Тотальне залякування забезпечувалося показовим терором: автор фіксує, що страту здійснили «за ребро на гаку відповідно до наказу Петра I П.М. Апраксіну („учини жорстоку смертну кару")»^[2].