Невдала спроба релігійного підпорядкування горців імперії через найм проповідника Тадж ад-Діна Мустафіна (1836-1841)
У 1836 році командування російського Кавказького корпусу за генерала Розена висунуло проєкт підпорядкування всього суннітського духовенства Кавказу призначеному імперією «духовному вождю»: на цю роль найняли казанського ефенді (мусульманського богослова) Тадж ад-Діна Мустафіна і тримали його на утриманні скарбниці близько шести років. Завдання проповідника було сформульоване відкрито: «навернути горців на шлях істинний, підпорядкувати їх російському уряду і винищити або видати нам живцем Шаміля» (Шаміль - імам, керівник опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню)[1]. У Чечні Мустафіна направили до фортеці Грозна для підриву духовного впливу Ташу-Хаджі (шейх, у 1834-1836 роках імам Чечні, духовний і військовий керівник чеченського опору). Після листа Ташу-Хаджі, який під страхом смерті заборонив проповіднику з'являтися на чеченській землі, той діяв лише під охороною військ і в гори не показувався. Проєкт провалився: генерал Головін, який змінив Розена, за доповіддю військового міністра Чернишева від 13 листопада 1841 року погодився відпустити проповідника - «вчення Таджудіна Ефенді протягом 6 років анітрохи не змінило ставлення горців до нас»[1].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 2 |
Реалізовані процедури
У 1836 році командування російського Кавказького корпусу за генерала Розена заснувало підконтрольну собі посаду духовного вождя всіх суннітів Кавказу і призначило на неї найнятого казанського ефенді (мусульманського богослова) Тадж ад-Діна Мустафіна з утриманням за рахунок скарбниці - спроба замкнути суннітське духовенство колонізованих народів, включно з нохчі, на фігуру, підпорядковану імперії. Історик М. І. Покровський писав: «спливає широкий проєкт підпорядкування всього гірського суннітського духовенства спеціальній духовній особі»; завданням ставилося «навернути горців на шлях істинний, підпорядкувати їх російському уряду і винищити або видати нам живцем Шаміля» (Шаміль - імам, керівник опору горців Дагестану і Чечні російському завоюванню)[1]. Відбулися лише заснування посади, призначення і багаторічна оплата проповідника; підпорядкувати духовенство не вдалося: «У гори проповідник не наважився показуватися»[1]. Імперія згорнула проєкт лише через шість років: генерал Головін, який змінив Розена, погодився відпустити Мустафіна за доповіддю військового міністра Чернишева від 13 листопада 1841 - «вчення Таджудіна Ефенді протягом 6 років анітрохи не змінило ставлення горців до нас»[1].
У 1836 році командування російського Кавказького корпусу направило до фортеці Грозна найнятого й оплачуваного скарбницею проповідника Тадж ад-Діна Мустафіна для підриву впливу Ташу-Хаджі (шейх, у 1834-1836 роках імам Чечні, духовний і військовий керівник чеченського опору) - духовний трек паралельно військовим карам проти сіл, які приймали Ташу-Хаджі (кампанія C1158). Мета сформульована в джерелі: «з метою підірвати духовний вплив» Ташу-Хаджі «і знизити дієвість проповіді газавату» (газават - війна горців за незалежність від російського завоювання)[2]. Агент «встиг було здійснити поїздку в рівнинні громади Дагестану», коли Ташу-Хаджі листом «під страхом смерті заборонив йому з'являтися на чеченській території»[2]; відповідь наводить історик Покровський: «приписую вам, щоб ви без дозволу нашого не роз'їжджали б у цих краях, і якщо ви не дурні, то повинні віддалитися, перш ніж вам буде завдано шкоди»[1].