Агресори можуть таємно фінансувати, навчати, озброювати та інформаційно підтримувати маргінальні чи радикальні угруповання всередині колонізованого суспільства. Штучна ескалація внутрішніх конфліктів і розпалювання насильства ззовні послаблює правоохоронну систему корінного народу, дестабілізує регіон і створює для колонізатора зручний привід для зовнішнього втручання під виглядом миротворчої операції чи відновлення порядку.
Державна підтримка реакційних організацій: «Орг-ція одержувала фінансову підтримку від д-ви, їй протегував рос. імп. Микола II. 1907 існувало бл. 800 місц. філіалів «Союзу»»[1].
Розпалювання збройних сутичок в Одесі 2 травня 2014 року: ООН фіксує насильство, скоєне «в Одесі 2 травня 2014 року під час зіткнень між прибічниками єдності та прибічниками федералізації України, внаслідок яких загинули 48 осіб, переважно прибічники федералізації країни», і зазначає, що «до відповідальності досі ніхто не притягнутий»[2]. Кульмінацією стала пожежа в Будинку профспілок, де сховалися активісти: моніторингова місія ООН серед головних нерозслідуваних питань називала, «чим була викликана пожежа в Будинку профспілок» і «хто винен у вбивствах»[3].