Агресори або призначені ними намісники можуть здійснювати комерційний продаж представників примусово підкореного корінного народу в рабство. Подібна практика використовується як для прямого незаконного збагачення окупаційного апарату, так і для фізичного виснаження демографічного потенціалу колонізованого суспільства шляхом перманентного вилучення та вивезення людей за межі території їхнього історичного проживання.
Призначена окупаційна адміністрація обертала корінне населення в рабство: у поданій цареві Михайлу Федоровичу чолобитній служилих Окочан Терського міста зазначалося, що кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський «продав безвинно товаришів наших Окочан 4-х осіб»[1][2] і «взяв у холопи жінку і заслав її в кабаки свої в Кабарду»[1][2].