Позбавлення Нохчі суб'єктності та встановлення чужорідного управління (1614–1616)
Окупаційна адміністрація метрополії ліквідувала самостійність спільнот Нохчі (Окочан) у Терському місті, встановивши над ними чужорідне управління та почавши використовувати їхні ресурси. Історикиня Е. Н. Кушева констатує, що 1614 року цар Михайло Федорович повелів кабардинському князю Сунчалею Янгличевичу Черкаському «бути над Окочанами над усіма... князем, судити та у ратній справі й у всіляких справах відати»[1]. Призначений правитель узявся до фізичної та економічної експлуатації корінного населення. Кушева вказує, що він змушував підлеглих «вироби на нього всілякі робити, ріллю орати та сіно косити»[1]. Встановлено факти адміністративного здирництва та работоргівлі: у чолобитній цареві Михайлу Федоровичу служилі Окочани Терського міста звітували, що правитель «вибравши в нас насильством із табуна 8 коней добрих, заслав до Кабарди в кабаки свої»[2][3], «продав безвинно товаришів наших Окочан 4-х осіб»[2][3] і «взяв у холопи дружину та заслав її в кабаки свої до Кабарди»[2][3]. У документі додається, що він застосовував до Нохчі тілесні покарання: «велить нас до в'язниці саджати та кнутом бити без твого государевого відома і без вини»[2][3]. Сама адміністрація метрополії роками примушувала Нохчі до безоплатної служби: у відписці терського воєводи Петра Петровича Головіна астраханському воєводі Івану Микитовичу Одоєвському фіксується, що вони «служать де вони государю цареві... всілякі государеві терські... служби... а государевою грошовою та хлібною платнею не пожалувані десятий рік»[2]. Корінне населення також примушували воювати проти власних співвітчизників: укладачка академічного збірника Е. Н. Кушева вказує в заголовку первинного документа на здійснений «похід терських ратних людей і терських Окочан... проти ендерейського володаря Салтан-Магмута та людей окоцьких і мічкізських кабаків, що приєдналися до нього»[3]. Паралельно метрополія обкладала гірські спільноти Нохчі даниною: у виписці з книги Приказної ізби Терського міста зафіксовано, що адміністрація направляла людей «у Мічкізи для государевого ясаку»[3]. Укладачі академічних збірників сухо констатують фінал протестів Нохчі: «Чолобитну „Окочан" не було задоволено»[2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0008 | Московське царство | 9 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації | 9 |
Реалізовані процедури
Окупаційна адміністрація метрополії ліквідувала самоврядування Нохчі, силою підпорядкувавши їх прийшлій еліті: історик Е. Н. Кушева констатує, що в 1614 році цар Михайло Федорович повелів кабардинському князю Сунчалею Янгличевичу Черкаському «бути над Окочанами над усіма... князем, судити і в ратній справі та в усяких справах відати»[1].
Призначена адміністрація примушувала корінне населення до безоплатної праці: історик Е. Н. Кушева вказує, що кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський змушував підлеглих служилих Окочан Терського міста «вироби на нього всякі робити, ріллю орати і сіно косити»[1]. Сама метрополія роками не оплачувала військову службу корінного населення: у відписці терського воєводи Петра Петровича Головіна астраханському воєводі Івану Микитовичу Одоєвському зафіксовано, що вони «служать государеві цареві... всякі государеві терські... служби... а государевим грошовим і хлібним жалуванням не пожалувані десятий рік»[2].
Представники влади метрополії відкрито відбирали власність у населення Нохчі, використовуючи своє службове становище: у своїй чолобитній цареві Михайлу Федоровичу служилі Окочани Терського міста звітували, що кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський «вибрав у нас насильством із табуна 8 коней добрих, і заслав у Кабарду в кабаки свої»[2][3].
Призначена окупаційна адміністрація обертала корінне населення в рабство: у поданій цареві Михайлу Федоровичу чолобитній служилих Окочан Терського міста зазначалося, що кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський «продав безвинно товаришів наших Окочан 4-х осіб»[2][3] і «взяв у холопи жінку і заслав її в кабаки свої в Кабарду»[2][3].
Призначена окупаційна адміністрація застосовувала тілесні покарання та незаконні арешти: у поданій цареві Михайлу Федоровичу чолобитній служилих Окочан Терського міста зазначалося, що кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський «велить нас у тюрму саджати і кнутом бити без твого государевого відома і без вини»[2][3].
Призначена окупаційна адміністрація застосовувала незаконні арешти для придушення опору корінного населення: у поданій цареві Михайлу Федоровичу чолобитній служилих Окочан Терського міста зазначалося, що кабардинський князь Сунчалей Янгличевич Черкаський «велить нас у тюрму саджати і кнутом бити без твого государевого відома і без вини»[2][3].
Окупаційна адміністрація насильно спрямовувала підпорядкованих Нохчі воювати проти їхніх власних співвітчизників: історик Е. Н. Кушева вказує в заголовку первинного документа на здійснений «похід терських ратних людей і терських Окочан... проти ендерейського володаря Салтан-Магмута і людей окоцьких та мічкізьких кабаків, що приєдналися до нього»[3].
Окупаційна адміністрація обклала гірські спільноти Нохчі даниною: у виписці з книги Приказної ізби Терського міста зафіксовано, що адміністрація направляла людей «у Мічкізи по государів ясак»[3].
Метрополія цілеспрямовано ігнорувала офіційні скарги корінного населення на свавілля призначених правителів, позбавляючи його права на захист: упорядники академічних збірників констатують, що подана цареві Михайлу Федоровичу «Чолобитна «Окочан» не була задоволена»[2].