Заборона культури та преси напередодні Першої світової війни (1913–1914)
Російська імперія продовжує нищити культуру корінного народу напередодні війни: попечитель київського округу Деревицький 1913 року «видав інструкцію, в якій визначив відвідання учнівською молоддю українських театральних вистав так само неприпустимим, як перебування у більярдних чи пивних, а у 1914-му категорично заборонив в усіх навчальних закладах київського округу відзначати 100-річний ювілей Тараса Шевченка»[1]; з початком війни Микола II іменним указом від 20 липня 1914 року запровадив воєнну цензуру з правом командування «призупиняти періодичні видання»[2] - військова влада Київської військової округи того ж дня закрила єдину українську щоденну газету «Рада»[3].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
Застосовані інструменти
Реалізовані процедури
Заборона відвідувати культурні заходи: попечитель округу «видав інструкцію, в якій визначив відвідання учнівською молоддю українських театральних вистав так само неприпустимим, як перебування у більярдних чи пивних»[1].
Стирання пам'яті про національних героїв: «У січні 1914 року міністр внутрішніх справ Микола Маклаков підписав циркуляр, яким по всіх губерніях імперії заборонив „публічні вшанування малоросійського письменника Тараса Шевченка"»[4].
Зачистка інформаційного поля: іменний указ Миколи II від 20 липня 1914 року про воєнну цензуру надав командуванню право «забороняти на визначений строк власною владою в підпорядкованій їм місцевості будь-які збори і призупиняти періодичні видання, а також передачу поштових відправлень і телеграм»[2]. На цій підставі військова адміністрація Київської військової округи того ж дня закрила єдину українську щоденну газету «Рада» і конфіскувала в друкарні наклади «Світла» й «Літературно-наукового вістника», а 9 січня 1915 року припинено всі українські періодичні видання[3].