Агресори можуть цілеспрямовано руйнувати фізичні та інтелектуальні об'єкти, що формують національну ідентичність: архіви, музеї, пам'ятки архітектури та культурні інституції. Стирання матеріальних свідчень минулого, осквернення історичних поховань і примусове вилучення національних символів із публічного простору дає колонізаторові змогу створити культурний вакуум, який згодом безальтернативно заповнюється штучними наративами метрополії.
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| C0046 | Валуєвський циркуляр: заборона мови та шкіл (1862–1869) |
Вилучення історичних документів: «Тисячі архівних матеріалів вагою в пуди вивезли до Москви після судової реформи... туди потрапило багато документів ліквідованих установ»[1]. |
| C0033 | Військова ліквідація Запорозької Січі (1775) |
Видання серпневого маніфесту Катерини II, що офіційно забороняв саму назву Запорозької Січі та стирав пам'ять про неї[2]. |
| C0051 | Заборона культури та преси напередодні Першої світової війни (1913–1914) |
Стирання пам'яті про національних героїв: «Заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка»[1]. |
| C0042 | Знищення архівів Києво-Печерської лаври (1718) |
Таємна операція московських посланців, переодягнених ченцями, спрямована на знищення давніх документів XI–XVII століть. Пожежа знищила «письмову пам'ять про незалежне українське політичне і духовне життя лаври»[1]. |
| C0079 | Культурний терор і «Розстріляне відродження» (1933–1938) |
Інституційний розгром національної історичної науки, закриття дослідницьких шкіл та вилучення праць Українських істориків із наукового обігу[3]. |
| C0014 | Ліквідація Запорозької Січі (1709) |
Видання офіційного маніфесту про заборону використання самої назви Січі в будь-яких документах[4]. Фізичне осквернення святинь: «сплюндровано гробниці січових отаманів»[5]. |
| C0065 | Монументальна пропаганда та культурний шовінізм (1888) |
Викривлення історичної пам'яті через монументальне мистецтво, покликане підмінити історію незалежної Гетьманщини імперським міфом[2]. |
| G0008 | Московське царство |
Кампанія зі стирання імені лідера опору (Damnatio memoriae): «Два століття ім'я та справи Мазепи вимарували... Збивали його герби на збудованих ним храмах, замазували його ім'я на книгах»[6][4][7]. |
| G0008 | Московське царство |
Видання офіційного маніфесту про заборону використання самої назви Січі в будь-яких документах[4]. Фізичне осквернення святинь: «сплюндровано гробниці січових отаманів»[5]. |
| G0008 | Московське царство |
Таємна операція московських посланців, переодягнених ченцями, спрямована на знищення давніх документів XI–XVII століть. Пожежа знищила «письмову пам'ять про незалежне українське політичне і духовне життя лаври»[1]. |
| C0012 | Перехід Мазепи на бік Швеції та Батуринська різанина (1708) |
Кампанія зі стирання імені лідера опору (Damnatio memoriae): «Два століття ім'я та справи Мазепи вимарували... Збивали його герби на збудованих ним храмах, замазували його ім'я на книгах»[6][4][7]. |
| G0009 | Російська імперія |
Видання серпневого маніфесту Катерини II, що офіційно забороняв саму назву Запорозької Січі та стирав пам'ять про неї[2]. |
| G0009 | Російська імперія |
Вилучення історичних документів: «Тисячі архівних матеріалів вагою в пуди вивезли до Москви після судової реформи... туди потрапило багато документів ліквідованих установ»[1]. |
| G0009 | Російська імперія |
Стирання пам'яті про національних героїв: «Заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка»[1]. |
| G0009 | Російська імперія |
Викривлення історичної пам'яті через монументальне мистецтво, покликане підмінити історію незалежної Гетьманщини імперським міфом[2]. |
| G0010 | СРСР |
Інституційний розгром національної історичної науки, закриття дослідницьких шкіл та вилучення праць Українських істориків із наукового обігу[3]. |
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби |
Таємна операція московських посланців, переодягнених ченцями, спрямована на знищення давніх документів XI–XVII століть. Пожежа знищила «письмову пам'ять про незалежне українське політичне і духовне життя лаври»[1]. |
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби |
Інституційний розгром національної історичної науки, закриття дослідницьких шкіл та вилучення праць Українських істориків із наукового обігу[3]. |
| S0008 | Уряд |
Кампанія зі стирання імені лідера опору (Damnatio memoriae): «Два століття ім'я та справи Мазепи вимарували... Збивали його герби на збудованих ним храмах, замазували його ім'я на книгах»[6][4][7]. |
| S0008 | Уряд |
Видання офіційного маніфесту про заборону використання самої назви Січі в будь-яких документах[4]. Фізичне осквернення святинь: «сплюндровано гробниці січових отаманів»[5]. |
| S0008 | Уряд |
Видання серпневого маніфесту Катерини II, що офіційно забороняв саму назву Запорозької Січі та стирав пам'ять про неї[2]. |
| S0008 | Уряд |
Вилучення історичних документів: «Тисячі архівних матеріалів вагою в пуди вивезли до Москви після судової реформи... туди потрапило багато документів ліквідованих установ»[1]. |
| S0008 | Уряд |
Стирання пам'яті про національних героїв: «Заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка»[1]. |
| S0008 | Уряд |
Викривлення історичної пам'яті через монументальне мистецтво, покликане підмінити історію незалежної Гетьманщини імперським міфом[2]. |