Військове оточення та зруйнування Запорозької Січі одразу після спільної війни. Маніфест Катерини II від 3 серпня 1775 року (ПСЗРІ, зібр. 1-ше, т. XX, № 14.354) оголосив: «січ Запорозька вкінець уже зруйнована, з витребленням на майбутній час і самої назви Запорозьких козаків»[1][2]. Останнього кошового отамана Калнишевського «було заарештовано і відправлено до в'язниці Соловецького монастиря»[3], де він провів понад 25 років. Грушевський описує механіку віроломства: уряд «повів дїло по малу, потайки, щоб захопити Запорожців зовсім неприготованими», а генерал Текелї «війшов в запорозькі землі як добрий приятель» - і несподівано обложив Січ. У провину запорожцям ставили навіть власне господарство: вони «заводили своє власне хліборобство і тим розривали свою залежність від росийської держави»[4].
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 1 |
| S0017 | Таємна поліція та Спецслужби | 1 |
| S0008 | Уряд | 1 |
Оточення та силове захоплення Січі імперськими військами одразу після того, як козаки допомогли імперії виграти війну. Маніфест фіксує операцію буденно: «4 червня Нашим Генерал-Поручиком Текелієм з довіреними йому від нас військами зайнято Січ Запорозьку»[1].
Видання серпневого маніфесту Катерини II, що офіційно стирає саму пам'ять про Січ: її зруйновано «з витребленням на майбутній час і самої назви Запорозьких козаків», бо імперія постановила «зруйнувати Січ Запорозьку та ім'я козаків від неї запозичене»[1]. Грушевський: «Сїч зруйновано, і дня 3 серпня царським указом оповіщено про її скасованнє, „з знищеннєм самого імени запорозьких козаків"»[4].
Арешт і заслання вищого керівництва Січі: «В лип. 1775, після зруйнування Нової Січі, за розпорядженням імп. Катерини II К[алнишевського] було заарештовано і відправлено до в'язниці Соловецького монастиря»[3]. Калнишевський провів в ув'язненні понад 25 років; формально звільнений 1801 року, він помер у монастирі.