Розгром Кирило-Мефодіївського товариства (1847)

Удар таємної поліції по інтелектуальній еліті корінного народу: «В берез. 1847 т-во було розгромлене жандармами. Поліції вдалося виявити 12 чл. законспірованої орг-ції… Царські власті розцінили програмні документи т-ва як серйозну загрозу підвалинам самодержавства»[1]. Вироки всім фігурантам запропонував шеф жандармів Орлов у доповіді імператорові від 26 травня 1847 року, на якій Микола I накреслив «Виконати»[2]. Супроводжувалося судами, засланнями та відправленням Шевченка в солдати «зі встановленням над поетом «найсуворішого нагляду із забороною писати й малювати»»[3].

ID: C0060
Початок:  Січень 1847
Закінчення:  Грудень 1847
Контриб'ютори: decolonial.ist project
Версія: 1.3
Створено: 25 квітня 2026
Змінено: 8 серпня 2026

Актори

ID Назва Процедури
G0009 Російська імперія 2

Застосовані інструменти

Реалізовані процедури


Січень 1847
T0128 Ліквідація національних громадських організацій
C0060 Розгром Кирило-Мефодіївського товариства (1847)
G0009 Російська імперія
S0017 Таємна поліція та Спецслужби

Знищення першої політичної організації української інтелігенції за доносом студента Петрова до таємної поліції: «В берез. 1847 т-во було розгромлене жандармами. Поліції вдалося виявити 12 чл. законспірованої орг-ції»[1].

Січень 1847
T0021 Нейтралізація опозиції
C0060 Розгром Кирило-Мефодіївського товариства (1847)
G0009 Російська імперія
S0017 Таємна поліція та Спецслужби

Арешти, допити – жандарми «вдавалися до брутального тиску» і «застосовували витончені методи психологічної обробки»[1] та розправа над лідерами: вироки оформила доповідь шефа жандармів Орлова імператорові від 26 травня 1847 року з резолюцією Миколи I «Виконати»[2]. Шевченка було віддано в солдати «зі встановленням над поетом «найсуворішого нагляду із забороною писати й малювати»»[3][2]. Грушевський: брацтво «було захоплено серед самого ще свого творення» за доносом студента; «Найтяжша кара впала на Шевченка: його віддано в салдати і вислано в закаспійську пустиню, заборонивши писати й малювати», а «на українську мисль, на українське слово пішли нагінки і заборони, перед тим не бувалі… самі такі слова як Україна, Малоросія, Гетьманщина вважали ся злочинними»[4]. Співзасновник братства Микола Гулак «був ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці (1847—50), згодом засланий до м. Перм… під суворий нагляд поліції (1850—59)»[5].

Джерела