Кримська війна та придушення «Київської козаччини» (1853–1856)
Важка геополітична війна імперії, що супроводжувалася масовою мобілізацією українського селянства. Маніфест Миколи I про державне ополчення та укази про його набір від 29 січня 1855 року (№ 28.991–28.993) породили надії на волю - при тому, що Київської губернії в переліку призваних губерній не було зовсім[1]: «рух за покозачення в берез.—квіт. охопив понад 500 сіл і містечок у 8 із 12 повітах Київ. губернії… На придушення «козаччини» уряд кинув регулярні війська і поліцію»[2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 2 |
Реалізовані процедури
Масовий набір селян до ополчення: «Приводом до них стало опублікування під час Кримської війни 1853—1856 маніфесту імп. Миколи I, що передбачав створення рухомого держ. ополчення»[2] - маніфест та укази про набір від 29 січня 1855 року (№ 28.991–28.993); Київської губернії в переліку призваних губерній не було, селяни сприйняли загальноімперський заклик як звернений до себе[1].
Збройне придушення антикріпосницького руху селян («Київська козаччина»): «На придушення «козаччини» уряд кинув регулярні війська і поліцію. У кількох селах і містечках сталися криваві сутички»[2].