Придушення повстань у ГУЛАГу (1953–1954)
Після смерті Сталіна амністія не торкнулася політичних в'язнів, серед яких величезну частку становили Українці. Це спровокувало масштабні повстання в системі концтаборів (Воркутинське, Норильське, Кенгірське). У Кенгірі повсталі створили систему самоврядування, радіо та майстерні з виготовлення зброї, вимагаючи приїзду комісії ЦК КПРС. Під час придушення Норильського повстання «було вбито близько 100 осіб і поранено понад 200»[1]. У Кенгір влада ввела армію: «в зону рушили 1600 солдатів, 3 пожежні машини, 5 танків. Це було єдине в радянській історії придушення табірних повстань з танками»[2].
Актори
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0010 | Регулярна армія | 2 |
Реалізовані процедури
Застосування регулярних військ і танків для придушення повстань українських політв'язнів у системі концтаборів. У Кенгірі танки чавили беззбройних: «Близько 200 українських жінок взялися за руки і рушили проти танків. Але танки не зупинилися й один за одним переїхали живу фалангу. А емведисти кинулися до бараків, розстрілюючи кожного зустрічного…»[2].