Нав’язування образу відсталості та «цивілізаторська» місія (1721–1800-ті рр.)
У XVIII столітті урядовий апарат Російської імперії почав застосовувати ідеї Просвітництва та конструювання історичних міфів для ідеологічного обґрунтування поглинання територій. Історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) констатує, що до середини XVIII століття чиновники стали сприймати своє просування як визначену долею місію, щоб «принести як християнство, так і цивілізацію „диким і нецивілізованим" народам уздовж своїх кордонів»[1]. Місцеве населення цілеспрямовано наділялося образом відсталості: дослідник вказує, що в документах адміністрації Горців описували як «непостійних і віроломних», а їхні дії пояснювали посиланнями на їхнє «хижацьке ремесло, до якого вони схильні самою своєю природою та вихованням»[2]. Паралельно конструювалися фіктивні підстави для контролю: автор фіксує, що в 1748 та 1770-х роках Колегія іноземних справ фабрикувала звіти про те, що корінне населення Кавказу в минулому нібито сповідувало християнство, щоб оскаржити претензії інших держав і «узаконити свої зусилля з їхньої „рехристиянізації"»[2]. Спираючись на цю базу, у 1784 році імперські намісники стверджували, що з відправленням місіонерів вони зможуть поширити вплив і пролити «світло божественного блаженства серед усіх народів, розсіяних у горах»[2].
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 4 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0008 | Уряд | 3 |
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації | 1 |
Реалізовані процедури
Уряд Російської імперії обґрунтовував експансію ідеями просвітництва нерозвинених суспільств: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) констатує прагнення чиновників метрополії «принести як християнство, так і цивілізацію 'диким і нецивілізованим' народам уздовж своїх кордонів»[1].
Уряд Російської імперії цілеспрямовано конструював образ корінного населення як злочинних дикунів: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) фіксує, що в документах адміністрації горців маркували як «непостійних і віроломних», а їхні дії пояснювали посиланнями на їхнє «хижацьке ремесло, до якого вони схильні самою своєю природою та вихованням»[2].
Уряд Російської імперії фабрикував історичні звіти для юридичного обґрунтування вторгнення: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) вказує, що у 1748 році та в 1770-х роках чиновники навмисно конструювали фіктивні твердження про те, що корінні народи Кавказу в минулому нібито були християнами, аби оскаржити претензії інших імперій та «узаконити свої зусилля з їхньої 'рехристиянізації'»[2].
Окупаційна адміністрація Російської імперії використовувала релігійні приводи для експансії: історик Майкл Ходарковський (Michael Khodarkovsky) наводить меморандум генерал-губернатора П. С. Потьомкіна, який 1784 року заявляв, що під приводом повернення до віри та відправлення до горців священників імперія зможе пролити «світло божественного блаженства серед усіх народів, розсіяних у горах»[2].