Збройне повстання на рівнині, експедиція генерала Дугласа та розгром карального загону полковника Коха (1732)

У 1732 році рівнинна частина Чечні стала центром масштабного збройного опору. Виступ був спровокований прямим невдоволенням корінного населення: історик Ш. Б. Ахмадов констатує, що зібрані, «відкрито висловлюючи своє невдоволення діями царської влади, почали погрожувати нападом на їхні укріплення»^[1]. Дослідник Я. З. Ахмадов доповнює, що «у 1732 р. рівнинна Чечня знову перетворюється на центр великого повстанського руху», і «в Чечен-Аулі зібралося близько 10 тис. горців», які мали намір виступити «для розгрому царських укріплень»^[2]. У відповідь окупаційний апарат застосував військову силу: перший автор вказує, що «4 липня 1732 р. царська влада спорядила до Чечні військовий загін на чолі з генералом Дугласом, який командував військами у фортеці Святий Хрест»^[1], і той, згідно з цитованим рапортом, постановив повстанців, «не допускаючи до розмноження, посланою командою відвернути і зруйнувати»^[2]. Каральна акція координувалася з лояльною місцевою елітою: Ш. Б. Ахмадов зазначає участь князя Казбулата, «який привів загін царських військ на чолі з Дугласом у селище Чечен-аул для придушення виступу горців»^[1]. Однак повстанці уникли прямого зіткнення з головними силами імперії: Я. З. Ахмадов фіксує, що «Генерал Дуглас, який було виступив у похід, отримав звістку, що горці розійшлися»^[2]. Після цього генерал направив для покарання жителів драгунську команду полковника Коха, яка, як констатується в джерелах, «7 липня вступила в село Чечень, повністю спалила його і почала спішно відходити назад»^[1]. Історичний епізод завершився того ж року повним фізичним розгромом карателів: Я. З. Ахмадов резюмує, що під час відходу загін Коха «був оточений у густих лісах, розбитий і знищений», а також у ході бою «загинув і старший чеченський князь Казбулат»^[2].