Підкуп знаті та інституціоналізація системи заручників (1735)

У 1735 році, після масштабного вторгнення військ Кримського ханства, дипломатичний та адміністративний апарат Російської імперії використав нову розстановку сил для закріплення свого впливу серед еліт Нохчі. Історик Я. З. Ахмадов констатує, що в цей період «посилюється проросійська політична орієнтація рівнинної частини Чечні»^[1]. Для прив'язування місцевої аристократії окупаційна адміністрація застосувала інституційний підкуп: дослідник фіксує, що старший князь Айдемір «був прийнятий у російське підданство і йому було призначено постійне царське жалування»^[1], а загалом «Князі та їхні уздені стали навіть отримувати грошове утримання від російського уряду»^[1]. Паралельно імперія закріпила систему утримання родичів знаті: Ахмадов вказує, що князь Айдемір «на запоруку вірності своїх зобов'язань дав в аманати сина Бардихана, а інший впливовий чеченський князь Алісултан Казбулатов віддав аманатом брата свого Бамата»^[1]. Він же доповнює сухим статистичним підтвердженням: «У 1735 р. в Кізлярі вже утримувалося два аманати з Чеченського володіння»^[1].