Зведення укріплених станиць, підселення Козаків на кордонах та утримання заручників (1736–1740)
У період з 1736 по 1740 рік дипломатичний та адміністративний апарат Російської імперії підтримував контроль над кордонами суспільств Нохчі шляхом інфраструктурного будівництва та захоплення заручників. Затверджена доказова база свідчить, що метрополія почала зі зведення нових фортифікацій: історик Я. З. Ахмадов констатує заснування 1736 року укріплених пунктів, серед яких «три нові козацькі станиці: Бороздинська, Каргалинська, Дубовська»[1]. Історик І. Х. Тхамокова підкреслює їхній інженерно-оборонний статус, фіксуючи, що кожна подібна станиця «була ніби невеликою фортечкою, що служила для захисту від ворожих набігів»[2]. За будівництвом інфраструктури послідувало фізичне підселення військових контингентів: перший дослідник вказує, що на цих рубежах розмістили гарнізони, «а від Кізляра до моря поселяють ще 430 козацьких сімей»[1]. Паралельно окупаційна адміністрація продовжувала фізично утримувати родичів місцевої еліти, захоплених у попередні роки: Ахмадов зазначає в переліку архівних документів наявність паперу за 1738 рік, визначеного як «Лист чеченського володільця А. Бартиханова підполк. Буніну про свою вірну службу Росії та з проханням відпустити його сестру з Кізляра»[1].
Актори
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія |
Уряд Російської імперії вибудовував військову лінію шляхом інженерного зведення укріплених воєнізованих пунктів для ізоляції корінного населення: історик Я. З. Ахмадов констатує, що 1736 року було засновано «три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську»[1], які, як фіксує історик І. Х. Тхамокова, виступали фортифікаціями, оскільки кожна така станиця «була ніби невеликою фортечкою, що слугувала для захисту від ворожих набігів»[2]. |
Застосовувані техніки
| ID | Назва | Застосування | |
|---|---|---|---|
| T0099 | Захоплення заручників |
Окупаційна адміністрація Російської імперії продовжувала фізично утримувати родичів еліти Нохчі: історик Я. З. Ахмадов фіксує наявність документа за 1738 рік, визначеного як «Лист чеченського володаря А. Бартиханова підполковнику Буніну про свою вірну службу Росії та з проханням відпустити його сестру з Кізляра»[1]. |
|
| T0139 | Зведення фортець |
Уряд Російської імперії вибудовував військову лінію шляхом інженерного зведення укріплених воєнізованих пунктів для ізоляції корінного населення: історик Я. З. Ахмадов констатує, що 1736 року було засновано «три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську»[1], які, як фіксує історик І. Х. Тхамокова, виступали фортифікаціями, оскільки кожна така станиця «була ніби невеликою фортечкою, що слугувала для захисту від ворожих набігів»[2]. |
|
| T0041 | Підселення чиновників і військових |
Уряд Російської імперії фізично укрупнював буферну зону навколо територій Нохчі шляхом масового переміщення воєнізованих поселенців: історик Я. З. Ахмадов констатує, що «1736 р. - від гребінських станиць вниз по Тереку до Кізляра засновують три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську, а від Кізляра до моря поселяють ще 430 козачих сімей»[1]. |
|
Інструменти
| ID | Назва | Опис |
|---|---|---|
| S0025 | Воєнізовані поселенці |
Уряд Російської імперії вибудовував військову лінію шляхом інженерного зведення укріплених воєнізованих пунктів для ізоляції корінного населення: історик Я. З. Ахмадов констатує, що 1736 року було засновано «три нові козачі станиці: Бороздинську, Каргалинську, Дубовську»[1], які, як фіксує історик І. Х. Тхамокова, виступали фортифікаціями, оскільки кожна така станиця «була ніби невеликою фортечкою, що слугувала для захисту від ворожих набігів»[2]. |
| S0012 | Окупаційні та підконтрольні адміністрації |
Окупаційна адміністрація Російської імперії продовжувала фізично утримувати родичів еліти Нохчі: історик Я. З. Ахмадов фіксує наявність документа за 1738 рік, визначеного як «Лист чеченського володаря А. Бартиханова підполковнику Буніну про свою вірну службу Росії та з проханням відпустити його сестру з Кізляра»[1]. |