Розорення качкаликівських селищ Нохчі та витіснення жителів за гори після даді-юртівського терору (1819)

Після показового знищення Даді-Юрта генерал Єрмолов рушив розоряти решту сіл Нохчі качкалицької рівнини та зганяти їхніх мешканців із землі. Історик Д. А. Хожаєв пише, що за Єрмолова «стали правилом жорстокі каральні набіги на мирні кавказькі аули, що ганьбили російську зброю, — зі знищенням населення, будинків, посівів, садів і лісів, викраденням худоби та розграбуванням майна», і слідом за Даді-Юртом качкалицькі села Істі-Су, Нойберди, Аллерой та інші були «взяті штурмом і знищені»^[1]. Сам Єрмолов у своїх «Записках» описує похід: тридцятого вересня 1819 року він «сам пішов із 6-ма батальйонами та 16-ма гарматами артилерії до сіл качкалицьких», другого жовтня атакував «село Горячевське, найсильніше з них» (воно ж Істі-Су), а через день розорив Ноєн-Берди та Аллаяр-аул: «з першого Чеченців вигнано сильною канонадою, останнє було ними залишене… Обидва розорені цілковито»^[2]. Водночас генерал-майор Сисоєв із Грозної вдерся в чеченську землю через Хан-Кале, відтягуючи на себе сили Чеченців із качкалицької рівнини^[2]. Імперський історик Потто підтверджує: апшеронці «без пострілу пішли в багнети, увірвалися в аул і віддали його полум’ю», а Ноїм-Берди та Аллаяр-Аул «були цілковито розорені»^[3]. Одне село встояло, підкорившись: Єрмолов пише, що «село Хангельди просило пощади… Аксаївські власники ручалися за його мешканців, і їм дано пощаду»^[2], а Потто додає, що «аул Хош-Гельди зустрів Єрмолова хлібом-сіллю і був пощаджений»^[3]. Решту сіл карателі знайшли порожніми, бо даді-юртівський терор заздалегідь зігнав мешканців із рівнини. Єрмолов визнає, що «в жодному з сіл не було жінок і дітей, майно також було вивезене», адже «приклад Дадан-юрта поширив усюди жах»^[2]. Потто пише, що «решта аулів були порожні, їхні мешканці втекли за гори», і «Кумицька рівнина за кілька днів була цілковито очищена від хижих Чеченців»^[3]. П’ятого жовтня війська повернулися до Внєзапної^[2].