Конотопські статті Івана Самойловича (1672)
Подальше урізання політичної суб'єктності Гетьманщини та втручання у внутрішні справи автономії: «Загалом К[онотопські] с[татті] обмежували гетьман. владу на користь старшинської олігархії, а також звужували автономію Гетьманщини»[1]. Ослаблення гетьманської влади створювало ґрунт для посилення впливу московського уряду на еліти автономії.
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0008 | Московське царство | 2 |
Застосовані інструменти
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| S0009 | Дипломатія | 2 |
Реалізовані процедури
Втручання у внутрішнє управління: «гетьман позбавлявся права самовільно (без розгляду справи у військовому суді) віддавати накази про страту й звільнення з посад своїх підлеглих»[2] – кадрові та судові рішення виводилися з-під одноосібної влади гетьмана. Сама норма старша за цей договір: уперше її закріплено Конотопськими статтями 1672 року («судом і доводом військовим карав на смерть і від чину… відставляв»)[3].
Ставка на станові інтереси старшини: «К[онотопськими] С[таттями] обмежувалась як влада гетьмана, так і відповідно автономія Гетьманщини, натомість було значно розширено права козацької старшини»[2] – розширюючи права старшинської олігархії коштом гетьмана, Москва отримувала важелі впливу на автономію руками її ж еліти.