Рішительні пункти (1728)
Односторонній імперський акт, нав'язаний гетьманові Данилові Апостолу замість традиційного двостороннього договору. Формально пом'якшивши режим Малоросійської колегії, документ закріпив жорсткі імперські обмеження за ключовими пунктами: «Ст. 19 забороняє гетьману зносини з ін. країнами»[1], митні доходи йшли до царської скарбниці, а кадрові призначення ставилися під контроль метрополії.
Актори
| ID | Назва | Процедури |
|---|---|---|
| G0009 | Російська імперія | 3 |
Застосовані інструменти
Реалізовані процедури
Відмова від договірного формату: замість двосторонньої угоди – царські «рішительні» резолюції на прохання гетьмана, видані у формі указу. Автономія перестала бути стороною договору й отримувала правила існування згори.
Повна дипломатична ізоляція автономії: «Ст. 19 забороняє гетьману зносини з ін. країнами. З одержаними з-за кордону листами він мав ознайомлювати царського резидента, їх переклади пересилати до царського двору, а посланців тим часом затримувати»[1].
Вбудовування фінансів автономії в імперську систему: доходи від індукти (мита з імпортних товарів) «мали передаватися до царської скарбниці»[1], а військовою скарбницею завідували два генеральні підскарбії – українець і призначений росіянин.